головуючого Фурика Ю.П.,суддів: при секретарі Британчука В.В., Григорєвої І.В., Асановій Є.С., за участю прокурора засудженого захисника представника потерпілої Чабанюк Т.В., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2015 року в кримінальному провадженні № 12013170470006101 щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магадана Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1

такого, що в силу ст. 89 КК не має судимості,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК,

За вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 15 років з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 9 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 289 КК - на строк 10 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим в умисному вбивстві, скоєному з корисливих мотивів, незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, небезпечним для життя потерпілого, нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та незаконному придбанні, зберіганні, носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого на те законом дозволу.

Так, ОСОБА_6 у 1994 році придбав у невстановленої особи бойовий пістолет Токарева "ТТ" та набої до нього, які в подальшому незаконно носив при собі та зберігав за місцем свого проживання.

10 вересня 2013 року ОСОБА_6 через "Інтернет" знайшов об'яву про продаж автомобіля "Volkswagen Transporter", яку розмістив ОСОБА_9

14 вересня 2013 року, ОСОБА_6 в м. Одесі підібрав малолюдне місце для подальшого нападу на ОСОБА_9

18-19 вересня 2013 року ОСОБА_6 заздалегідь приготував пістолет "ТТ", спорядивши його бойовими набоями.

20 вересня 2013 року о 15.00 годині на вул. Радісній, 9а, у м. Одесі ОСОБА_6 при зустрічі з ОСОБА_9 оглянув вказаний автомобіль, після чого запропонував останньому проїхатись до естакади для більш детальної перевірки транспортного засобу.

Зупинившись біля будинку № 161 на вул. Гастелло у м. Одесі, ОСОБА_6 приставив до ноги ОСОБА_9 пістолет і наказав останньому виходити із автомобіля. Проте ОСОБА_9 схопив за ствол пістолета та руки ОСОБА_6, намагаючись відібрати зброю, між ними виникла боротьба, під час якої ОСОБА_6, здійснив кілька пострілів, завдавши потерпілому три вогнепальні поранення. В ході бійки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 випали із салону автомобіля на дорогу, де від отриманих вогнепальних поранень потерпілий помер.

Потім ОСОБА_6 забрав мобільний телефон потерпілого, а автомобіль перегнав, залишивши його у дворі будинків, розташованих на Овідіопольській дорозі в м. Одесі, з метою подальшого використання на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_6 заволодів автомобілем ОСОБА_9 вартістю 170 785 грн та мобільним телефоном вартістю 1777 грн.

У касаційних скаргах:

- засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону. Стверджує, що під час події перебував у стресовому стані, умислу на вбивство, розбій та заволодіння транспортним засобом не мав, а тому його діяння слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 та ст. 396 КК. Вказує на відсутність технічної фіксації судового засідання 03 грудня 2014 року та невідповідність фонограми змісту журналу судового засідання 19 січня 2015 року. Зазначає, що прокурор Маско О.В., який брав участь у розгляді справи, не надав суду документів на підтвердження своїх повноважень. Вважає, судовий розгляд проведено не повно, зокрема судом не були досліджені його показання надані під час досудового розслідування.

- захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що у матеріалах справи не міститься доказів, які б свідчили про наявність у засудженого умислу на заволодіння майном потерпілого, отже в його діях відсутні ознаки злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК. На переконання захисника встановлені судом обставини вказують, що вбивство сталось через необережність, а тому діяння ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст. 119 КК та ст. 396 КК. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній фрагмент звукозапису судового засідання 03 грудня 2014 року, а також журнал судового засідання від 19 січня 2015 року не відповідає фіксації технічними засобами. Вказує, на те, що прокурор Маско О.В. не мала права на підтримання державного обвинувачення, оскільки своєчасно не надала суду документів на підтвердження своїх повноважень. Вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання своїх скарг, представника потерпілого про необґрунтованість скарг сторони захисту, думку прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого та захисника не підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судові рішення в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Статтею 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції має керуватись статтями 412-414 цього Кодексу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення щодо неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Разом із тим, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у розбійному нападі та умисному вбивстві ОСОБА_11, а також заволодінні його автомобілем підтверджуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку у вироку з точки зору їх належності, допустимості й достовірності.

Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань самого засудженого, допитаного у судовому засіданні, який фактично не заперечував, що він у ході бійки із ОСОБА_11 здійснив кілька пострілів в останнього, а потім забрав телефон та в подальшому перемістив автомобіль в інше місце та зняв номерні знаки. Крім того, підставою для вказаної позиції суду слугували: показання свідка ОСОБА_12 про обставини затримання ОСОБА_6, дані, що містяться у протоколах огляду місця події та автомобіля, протоколі обшуку житла засудженого, висновках балістичних і судово-медичних експертиз, а також інші досліджені докази, зміст яких детально відображено у вироку. Усі висунуті на користь засудженого версії щодо перебігу подій та конкретних обставин справи, невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів, а також порушень закону слідчими органами суд розглянув, ретельно перевірив і вмотивовано спростував в ухваленому рішенні.

Доводи, наведені у касаційних скаргах про відсутність у ОСОБА_6 корисливого мотиву ретельно перевірялися судовими інстанціями й обґрунтовано були визнані такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження, про що докладно зазначено в судових рішеннях. Зокрема, про намір засудженого на заволодіння майном потерпілого вказує підготовка винного до вчинення злочину (наявність зброї, вимога зупинити автомобіль з надуманих підстав у безлюдному місці, заздалегідь ним вибраному), а також поведінка після вбивства (залишення місця події, ненадання допомоги потерпілому, вилучення з викраденого телефону сім-картки, переміщення автомобіля та зняття з нього номерних знаків).

Знаряддя злочину (вогнепальна зброя), кількість пострілів та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого поза розумним сумнівом свідчать про умисел ОСОБА_6 на позбавлення життя потерпілого. Отже доводи касаційних скарг в цій частині є неприйнятними.

Відповідно до встановлених фактичних обставин справи діяння засудженого обґрунтовано отримали юридичну оцінку за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК.

Не заслуговують на увагу твердження засудженого та захисника про порушення положень кримінального процесуального закону щодо повного фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу. Перевіркою технічного носія встановлено, що фонограма судового засідання від 03 грудня 2014 року відтворюється, а помітка "судові дебати" у журналі судового засідання від 19 січня 2015 року в часі 12:25:29 є очевидною технічною помилкою, оскільки відповідно звукозапису головуючим у цей час було оголошено перерву, що у цьому випадку не є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Також непереконливими є доводи касаційних скарг щодо відсутності у прокурора Моско О.В. повноважень на виконання функцій сторони обвинувачення в судовому процесі, оскільки в матеріалах провадження наявна постанова заступника прокурора Одеської області від 03 березня 2014 року відповідно до якої згадана службова особа призначена до групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6

Переглядаючи кримінальне провадження в порядку апеляційної процедури за апеляційною скаргою засудженого, доводи в якій у переважній більшості за змістом та суттю є майже аналогічними викладеним у касаційних скаргах сторони захисту, суд дав вичерпні відповіді на всі твердження апелянта щодо істотних порушень кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону при кваліфікації діяння й аргументовано визнав їх безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Покарання засудженому призначено з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності, ступеня тяжкості вчинених ним злочинів та даних про його особу, воно є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення й попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) суд

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника - без задоволення.