Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Животова Г. О., Сахна Р. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М. В.,

прокурора Деруна А. І.,

засудженого (в режимі

відеоконференції) ОСОБА_1,

переглянула в судовому засіданні вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 31 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2016 року за касаційною скаргою та доповненнями до неї засудженого ОСОБА_1

Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кролевець, Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,

- за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 29 вересня 2015 року, у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3497,04 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за скоєння злочинів за таких обставин.

В ніч з 20 на 21 грудня 2015 року ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом проникнення до житлового будинку та гаражу, що знаходяться в АДРЕСА_2, звідки викрав належне ОСОБА_3 майно та заподіяв матеріальну шкоду на суму 1826 грн.

Крім того, цієї ж ночі, з 20 на 21 грудня 2015 року, ОСОБА_1, з метою крадіжки, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, таємно, проник до погребу та гаражу, розташованих в домогосподарстві ОСОБА_4 в АДРЕСА_3, звідки викрав майно потерпілої на загальну суму 1855,60 грн.

В ніч з 20 на 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 з метою крадіжки, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи таємно, повторно, через незамкнені двері, шляхом вільного доступу, проник до гаражу в домогосподарстві ОСОБА_5, розташованого в АДРЕСА_4, звідки викрав майно на загальну суму 2749 грн.

Цієї ж ночі ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, таємно, з метою крадіжки, через незамкнені ворота, шляхом вільного доступу, проник до гаражу в господарстві ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_5, звідки викрав майно потерпілого на загальну суму 2389,04 грн.

В ніч з 20 на 21 грудня 2015 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, таємно, ОСОБА_1, з метою крадіжки чужого майна, проник до гаражу в господарстві ОСОБА_2, розташованого в АДРЕСА_6, звідки викрав майно на загальну суму 5419,14 грн.

В ніч з 21 на 22 грудня 2015 року, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, за попередньою змовою в групі осіб з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом зривання навісного замка з дверей, проник до погребу в господарстві ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_5, звідки викрав майна на загальну суму 1845,60 грн.

Крім того, в ніч з 21 на 22 грудня 2015 року, близько опівночі, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи повторно, за попередньою змовою в групі осіб з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом відламування дошки, на якій кріпиться скоба з навісним замком, проник до гаражу в господарстві ОСОБА_7, розташованого в АДРЕСА_7, де незаконно заволодів мопедом марки "Вікінг" VМ 49 3А", вартістю 3206,75 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.

В подальшому ОСОБА_1 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з вказаним транспортним засобом залишили місце вчинення злочину та розпорядилися мопедом на власний розсуд.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про зміну судових рішень та просить закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК. Свої вимоги обґрунтовує тим, що даний злочин, за який його засуджено, він не вчиняв, а матеріали кримінального провадженняне містять доказів його винуватості. Посилається на неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Зазначає, що суд не врахував покази свідка ОСОБА_8, що саме він викрав мопед, і він їхав на ньому, а останній по даній справі проходив як свідок. Стверджує, що він не вчиняв крадіжку зварювального апарату у потерпілого ОСОБА_2 Просить цивільний позов потерпілого задовольнити частково. Наголошує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК, не надав оцінки всім доводам його апеляційної скарги. Стверджує, що працівники міліції до нього застосовували недозволені методи слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який просив скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410, 411 КПК України щодо неповноти судового розгляду справи, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. У зв'язку з наведеним, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Свій висновок щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Твердження засудженого про неправильне застосування до останнього закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, на його думку, не доведена його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Зокрема, суд першої інстанції правильно обґрунтував своє рішення у цій частині показаннями: потерпілого ОСОБА_7, який підтвердив факт проникнення до його гаража та викрадення мопеда; свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були понятими при проведенні слідчого експерименту з участю ОСОБА_8, який показав місце знаходження у лісопосадці мопеду, який вони разом з ОСОБА_1 викрали; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, який підтвердив, що сумісними, погодженими між собою діями, вони з ОСОБА_8 проникли до гаража і викрали мопед.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував дії за ч.2 ст. 289 КК України. З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки засуджений за попередньою змовою в групі осіб з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи повторно, проник до гаражу і заволодів транспортним засобом.

Що стосується доводів засудженого про непричетність до викрадення зварювального апарату у потерпілого ОСОБА_2, то вони також були предметом перевірки суду першої інстанції, отримали належну правову оцінку і правильно відхилені судом, оскільки спростовані показаннями потерпілого про викрадення в тому числі і зварювального апарату, а засуджений не заперечує факту викрадення майна потерпілого за обставин, викладених у вироку. Показання потерпілого за даним фактом не спростовані матеріалами провадження, вони не визивають сумнівів щодо правдивості, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку. Не спростовані наведені обставини і доводами касаційної скарги.

Що стосується доводів скарги про застосування працівниками міліції недозволених методів проведення слідства, то вони не є такими, що мають підтвердження дослідженими у судових засіданнях матеріалами провадження.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, перевірив всі доводи його апеляції та його захисника, які за своїм змістом аналогічні до касаційної скарги, і правильно визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі мотиви такого рішення, з чим погоджується і колегія суддів.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції провадився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Отже, підстав вважати ОСОБА_1 необґрунтовано засудженим, колегія суддів не вбачає.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог статей 50, 65 КК та за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які відповідно до ст. 438 КПК були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1слід відмовити.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 31 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.