розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні № 12015060090000759 щодо ОСОБА_2,

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Новоград-Волинський, Житомирської обл., зареєстрованого АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК України та призначено покарання:

- за ч.2 ст. 125 КК України 150 годин громадських робіт;

- за ст. 128 КК України - 160 годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень 160 годин громадських робіт.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 3041, 17 грн. на відшкодування матеріальної і 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 551 грн. 20 коп. судового збору за подачу позовної заяви. Повернуто ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір в сумі 826 грн. 80 коп.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він близько 22 год. 08 червня 2015 року знаходячись по вул. Житомирській у м. Новоград-Волинському, біля паркану стадіону "Авангард", де між ним та ОСОБА_1 виникла сварка на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, в ході якої ОСОБА_2 тримаючи ОСОБА_1 за ліву руку наніс долонею своєї руки декілька ударів по обличчю та по волосистій частині її голови. В результаті потерпілій ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі які належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Близько 22 години 08 червня 2015 року ОСОБА_2 перебуваючи разом з ОСОБА_1 на тротуарі по вул. Житомирській в м. Новоград-Волинському Житомирської області, під час сварки між ними, що виникла на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, тримаючи ОСОБА_1 за обидві руки, відштовхнув її від себе, не відпускаючи при цьому її рук, від чого ОСОБА_1 відступила назад та, перечепившись за бортовий камінь дороги (бордюр), впала з тротуару на проїжджу частину вулиці, приземлившись на правий бік і праву руку, внаслідок чого одержала тілесні ушкодження у виді перелому правої променевої кістки, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 липня 2016 року - без змін.

У касаційній скарзі потерпіла, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій, вважає, що оскаржувані нею судові рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню через невідповідність призначеного покарання засудженому внаслідок м'якості.

Як на підстави для прийняття такого рішення, посилається на те, що судами поверхнево розглянуто дану справу, рішення нічим не обґрунтовані, не зрозуміло на якій підставі призначено ОСОБА_2 м'яке покарання у виді 160 годин громадських робіт. Вказує, що засуджений не тільки не став на шлях виправлення, він навіть не вибачився перед нею, не відшкодував збитків та навіть не визнав самого факту вчиненого ним протиправного діяння.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання потерпілою порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку не підлягають, оскільки з урахуванням положень ч. 1 ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота судового розгляду не є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 та ст. 128 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі потерпілою не оспорюються.

Що стосується доводів ОСОБА_1 викладених в касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якостіто вони на думку колегії суддів є непереконливими.

З огляду на положення статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи його ОСОБА_2, суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, раніше не судимий, відношення обвинуваченого до скоєного, думку потерпілої, яка просила покарати обвинуваченого суворо. Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 міськрайонним судом покарання, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 70 КК України, і підстав для його скасування у зв'язку з м'якістю призначеного покарання засудженому, як про це просить потерпіла у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.

В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у апеляційній скарзі потерпілої доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам її касаційної скарги, судом апеляційної інстанції належним чином перевірені та визнанні безпідставними з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою, та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Касаційна скарга не містить мотивованих доводів щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та про істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_2