розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2016 року,

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Вироком суду також вирішено питання процесуальних витрат та долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2016 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6залишено без задоволення, а вирок суду від 21 грудня 2015 року - без зміни.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_1, що всупереч положенням п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України не містить обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

При цьому слід враховувати положення ч. 1 ст. 433 КПК України, якою передбачені межі перегляду кримінального провадження судом касаційної інстанції.

Так, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити вимоги до суду касаційної інстанції, які мають узгоджуватися зі ст. 436 КПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

При цьому, всупереч вказаним положенням кримінального процесуального закону у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 відсутня вимога до суду касаційної інстанції щодо рішень, які суд касаційної інстанції має право прийняти за наслідками розгляду касаційної скарги.

Отже, подана касаційна скарга не відповідає зазначеним положенням кримінального процесуального закону, що є підставою згідно з ч. 1 ст. 429 КПК України для залишення її без руху з наданням особі, яка її подала, п'ятнадцятиденного строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. 429 КПК України, суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2016 року залишити без руху і встановити строк, необхідний для усунення вказаних недоліків касаційної скарги, що становить п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Скарга підлягає поверненню в разі, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.