Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Мороза М. А. і Слинька С. С., за участю прокурора при секретарі Дронової І. С., Асановій Є. С.,

розглянувши в судовому засіданні 9 лютого 2017 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року щодо нього,

Зазначеним вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень в дохід держави з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком 2 роки.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи службовою особою, працюючи державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, використовуючи своє службове становище, з використанням наданих йому повноважень на виконання рішень судів, із метою незаконного особистого збагачення, 1 серпня 2013 року близько 18 години на перехресті вулиць Ломоносова та Л. Українки м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, за несвоєчасне накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на відчуження земельної ділянки по АДРЕСА_1 отримав від ОСОБА_7, який представляв інтереси ОСОБА_8 та ОСОБА_9, неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі 104 000 грн, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а кримінальне провадження закрити. Зазначає, що досудове розслідування та судовий розгляд проведені однобічно й неповно, з порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а тому висновки суду про доведеність вини за ч. 2 ст. 368 КК України не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на суперечливих доказах. Зокрема, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про джерело походження неправомірної вигоди - грошових коштів у сумі 104 000 грн та постанови керівника органу досудового розслідування або прокурора від 1 серпня 2013 року про використання заздалегідь ідентифікованих засобів; відсутнє письмове доручення слідчого або прокурора оперативному підрозділу для проведення негласних слідчих дій, протоколи вручення та вилучення спеціальних технічних засобів прихованої аудіо, відео фіксації у заявника ОСОБА_7 Посилається на те, що прокол від 1 серпня 2013 року є неналежним доказом. Крім того, судом апеляційної інстанції не дана належна правова оцінка усім доводам апеляційної скарги його захисника, яку залишено без належного обґрунтування та спростування, чим порушено право на апеляційне оскарження згідно ст. 419 КПК України. У доповненні посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Однак, апеляційним судом ці вимоги закону не виконано.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що захисник ОСОБА_10, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, подав апеляцію, в якій зазначав про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущенні під час досудового розслідування, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, щодо неналежності та недопустимості доказів, що призвело, на його думку, до необґрунтованого засудження ОСОБА_6 за інкримінованим злочином.

Проте, апеляційний суд, викладені доводи захисника в апеляції ретельно не перевірив, належним чином не проаналізував, докладної відповіді на них не дав і свого рішення достатньо не мотивував.

Залишаючи апеляцію захисника без задоволення, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, лише послався на ті ж докази про доведеність винуватості ОСОБА_6, які були дослідженні у судовому засіданні, достовірність яких оскаржувалась в апеляції захисника, без їх аналізу й оцінки, не спростувавши викладених у апеляції доводів.

За таких обставин, ухвала Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_10, та із урахуванням доводів, зазначених в касаційній скарзі засудженого, ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 434- 436 КПК України,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.