головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М. Й., Дембовського С. Г., Мороза М. А., при секретарі за участю прокурора захисників Асановій Є. С., Ткачук Г. В., ОСОБА_7, ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції) розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050410002124, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_9 та заступника прокурора Донецької області на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2016 року щодо

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопідгорного Межівського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1), такого, що судимостей не мав;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Дружківки Донецької області, жителя АДРЕСА_2, такого, що відповідно до ст. 89 КК України судимостей не мав.

За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років - кожного.

Також постановлено стягнути з кожного засудженого на користь ОСОБА_11 по 53 375,5 грн та ОСОБА_12 - по 53 375,5 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2016 року цей вирок міськрайонного суду в частині вирішення цивільного позову змінено: ухвалено стягнути і з кожного засудженого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 по 106 751 грн на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_12

За вироком суду ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

11 вересня 2014 року приблизно о 23.00 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під час вживання алкогольних напоїв на території ферми ТОВ "Дружба", розташованої в с. Удачному Красноармійського району Донецької області, на грунті неприязних відносин, що склалися з ОСОБА_13, вступили у попередню змову про скоєння його вбивства.

З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_10, взявши із собою ножа, та ОСОБА_9, взявши молоток, цього ж дня приблизно о 23.30 год. прибули до місця проживання ОСОБА_13 - на територію домоволодіння АДРЕСА_3, де, діючи узгоджено, у той час коли ОСОБА_13 вийшов на вулицю, завдали йому численних ударів молотком та ножем по голові та шиї, а саме: ОСОБА_9 один раз ударив ОСОБА_13 молотком по голові, від чого той упав, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заподіяли по черзі ножем 5 ударів у шию. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_13 помер.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутності в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Прокурор у касаційній скарзі також просить скасувати оскаржувані судові рішення у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, що полягає в порушенні права винних на захист, оскільки ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не було роз'яснено права на суд присяжних.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7, який підтримав скаргу засудженого та заперечував проти задоволення скарги прокурора, захисника ОСОБА_8, яка просила задовольнити касаційні скарги, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора повністю, а скаргу засудженого - частково, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги необхідно задовольнити на таких підставах.

Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обгрунтованність будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

При цьому ст. 21 КПК України закріплено принцип доступу до правосуддя, яким кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Положеннями ст. 384 того ж Кодексу передбачено обов'язок прокурора, суду роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно такої особисудом присяжних; письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості та правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта й реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Як видно з матеріалів провадження, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. При цьому санкцією ч. 2 цієї статті встановлено покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку з чим у ході досудового розслідування та судового розгляду цього кримінального провадження у прокурора й суду був обов'язок роз'яснити обвинуваченим їх право на суд присяжних.

Однак усупереч наведеним положенням закону прокурор не роз'яснив ні ОСОБА_9, ні ОСОБА_10 можливості та особливості розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних і не долучив відповідного письмового роз'яснення до обвинувального акта й реєстру матеріалів досудового розслідування.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на такі порушення процесуального закону, а матеріали провадження не містять жодних доказів, які би підтверджували виконання районним судом обов'язку, передбаченого ст. 384 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи це кримінальне провадження, також проігнорував наведені положення процесуального закону.

Зазначені обставини з огляду на вимоги процесуального закону та висновки Верховного Суду України, викладені в постанові за № 5-111кс15 від 25 червня 2015 року, свідчать про порушення права зазначених осіб на захист, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Таким чином, оскаржувані судові рішення щодо вказаних осіб належить скасувати і призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції через порушення права засудженого на захист та порушення принципу доступу до правосуддя, то колегія суддів не вдається в обговорення питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, про що засуджений порушує питання у своїй касаційній скарзі.

Під час нового судового розгляду суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, провести судовий розгляд відповідно до вимог процесуального закону, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2016 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.