Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

при секретарі Бражнику М.В.,

за участю прокурора Кулаківського К.О.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015260120000546, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2016 року та вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 гривень.

Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року вирок місцевого судущодо ОСОБА_1 скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, порушує питання про скасування судових рішень щодо останнього та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях засудженого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Свої доводи мотивує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду. Вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги доводів сторони захисту про недоведеність вини засудженого у вчинені інкримінованого злочину. Зазначені обставини були викладені ним в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції виніс рішення, яке не відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 29 вересня 2015 року приблизно о 9 години 00 хвилин, перебуваючи в громадському місці на території приватного підприємства "Новоселицький ринок", біля магазинів № 76 та № 77, які розташовані по вул. Пирогова, 17-Б в м. Новоселиця Чернівецької області, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства та ігноруючи існуючі в суспільстві загальноприйняті правила поведінки і моральні засади, протиставляючи себе суспільству та використовуючи незначний привід у виді незгоди з запропонованою пропозицією заплатити ринковий збір за в'їзд на територію ринку транспортним засобом в сумі 5 гривень або перепаркувати автомобіль в іншому місці, з хуліганських спонукань, поводячи себе з особливою зухвалістю, в людному місці вчинив конфлікт з охоронцями ринку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в ході якого висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою і став провокувати бійку, при цьому демонстративно на очах у багатьох перехожих людей почав розмахувати кухонним ножем перед охоронцями. Останні, діючи в межах необхідної оборони та застосувавши прийоми рукопашного бою, вибили ніж з рук ОСОБА_1

В подальшому ОСОБА_1, продовжуючи хуліганські дії, спрямовані на грубе порушення громадського порядку, підбіг до директора ринку ОСОБА_5 та охоронців ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які в той час піднімалися по сходах до приміщення адміністрації ринку, де ображаючи останніх нецензурною лайкою, погрожуючи фізичною розправою, на очах у перехожих, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно штовхнув ОСОБА_5 та схопивши за одяг охоронця ОСОБА_3, намагався спровокувати бійку з ним. В результаті дій ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_5 впала на металеві сходи, внаслідок чого отримала розтягнення зв'язок правого гомілковостопного суглобу та під час падіння пошкодила екран свого мобільного телефону марки "Globets GU 5012 В", чим було спричинено їй матеріальну шкоду в розмірі 1500 гривень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Кулаківського К.О., який не підтримав касаційну скаргу захисника та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, порушує питання про перегляд судових рішень щодо останнього у касаційному порядку в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю судового розгляду. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої і апеляційної інстанцій і їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 438 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вина засудженого ОСОБА_1, незважаючи на заперечення ним своєї вини, у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, підтверджується дослідженими в суді першої та апеляційної інстанцій показаннями самого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними протоколів слідчих дій, висновками експертиз та іншими доказами по справі, які досліджувались судом, у відповідності до вимог процесуального закону.

Вказані обставини органами досудового слідства і судом були встановлені з належною повнотою.

Зазначені у касаційній скарзі захисника доводи про те, що висновки в цій частині не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, є необґрунтованими, оскільки суд, у відповідності до вимог процесуального закону, дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.

Твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки на думку захисту демонстрація засудженим ножа недостатньо для кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК України, є необґрунтованими та суперечать наявним у кримінальному провадженні доказам, які були досліджені судом.

З об'єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими, закон визнає тільки ті дії, які спричинили істотної шкоди особистим інтересам і відрізнялись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Під особливою зухвалістю слід розуміти нахабне поводження, буйство, поєднане з насильством, що спричинило тілесне ушкодження чи знущання над потерпілим, знищенням або пошкодженням майна, тривале порушення спокою громадян, тощо.

Так, згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хуліганство" № 10 від 22 грудня 2006 (va010700-06) року спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України відповідає фактичним обставинам справи та є правильною.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом апеляційної інстанції вимоги кримінального процесуального закону повністю дотримані, судове засідання проведено повно та всебічно досліджені всі докази по справі, яким суд дав належну оцінку.

Доводи касаційної скарги захисника, які є аналогічними доводам його апеляційної скарги, про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведена, були перевірені судом апеляційної інстанцій та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які суд навів у своєму рішенні, належним чином його мотивуючи.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, його відношення до вчиненого, наслідків вчиненого та інших обставин, і є справедливим.

Вирок апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2016 року та вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.