у касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вказує на помилковість рішення судів обох інстанцій щодо недостатності наявних в матеріалах кримінального провадження доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 317 ч. 1 КК України, та його виправдання в цій частині. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України обґрунтованих та мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора не дав та не навів в ухвалі підстав, з яких залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2014 року до призначеного покарання цим вироком у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Строк перебування під вартою з 15 травня 2015 року по 28 грудня 2015 року зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цим же вироком ОСОБА_1 виправдано за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 317 ч. 1 КК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 квітня 2015 року приблизно о 09 годині, переслідуючи злочинний намір, спрямований на незаконне виготовлення і зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - опія, з метою особистого вживання без мети збуту, маючи макове насіння та інші інгредієнти, за місцем свого мешкання - в квартирі АДРЕСА_2, незаконно виготовив 12,0 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу - опія, частку якого шляхом внутрішньовенної ін'єкції вжив одразу, а залишок - розлив в два медичні шприці об'ємом 5,0 мл. по 1,0 мл. опія в кожний та став незаконно зберігати на кухні вказаної квартири без мети збуту.

Крім того, 27 квітня 2015 року в період часу з 10-20 год. до 11 год. співробітниками міліції в ході обшуку квартири АДРЕСА_3 виявлені та вилучені: медичний шприц 5,0 мл. з рідиною жовтого кольору об'ємом 2,5 мл., яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 681 від 29.04.2015 р. є наркотичним засобом - опієм ацетильованим, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,1097 г.; деформована полімерна пляшка з рідиною коричневого кольору, об'ємом 567,0 мл., яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 681 від 29.04.2015 р. є наркотичним засобом - концентратом макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину 1,7350 г.; металева каструля з нашаруванням речовини коричневого кольору, яка згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 681 від 29.04.2015 р. є наркотичним засобом - опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину 0,2163 г.; медичний шприц з нашаруваннями речовини жовтого кольору, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 681 від 29.04.2015 р. у своєму складі містить опійні алкалоїди (морфін, кодеїн та моноацетилморфін), які ОСОБА_1 незаконно виготовив та зберігав для особистого вживання без мети збуту.

Відповідно до акту освідування № 777 від 27.04.2015 року ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння, викликане вживанням опіатів.

Цим же вироком суду ОСОБА_1 виправдано за пред'явленим йому обвинувачення у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 317 ч. 1 КК України, за наступних обставин. Так, органом досудового розслідування ОСОБА_1 було пред'явлене обвинувачення в тому, що він 27 квітня 2015 року приблизно о 10 годині, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_4, маючи умисел, направлений на надання приміщення своєї квартири для незаконного вживання наркотичних засобів, після безпосереднього виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу (опія ацетильованого), перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, надав приміщення вказаної квартири своїм знайомим ОСОБА_3, який вжив шляхом внутрішньовенної ін'єкції 4,0 мл. вищезазначеного особливо небезпечного наркотичного засобу та ОСОБА_4, який у свою чергу вжив шляхом внутрішньовенної ін'єкції 4,0 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу - опія.

Відповідно до акту освідування № 778 від 27.04.2015 р. ОСОБА_5 перебував в стані наркотичного сп'яніння, викликаним вживанням опіатів.

Відповідно акту освідування № 779 від 27.04.2015 р. ОСОБА_4 перебував в стані наркотичного сп'яніння, викликаним вживанням опіатів.

27 квітня 2015 року в період часу з 10-20 год. до 11 год. співробітниками міліції в ході обшуку квартири АДРЕСА_5 виявлені та вилучені: медичні шприці об'ємом 5,0 мл. та 20,0 мл. із залишками рідини коричневого кольору, у складі якої згідно з висновком судово-хімічної експертизи від 29.04.2015 р. виявлені опійні алкалоїди (морфін, кодеїн), але, маса яких не визначена внаслідок малої кількості.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги засудженого, захисника та прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, яка за змістом аналогічна касаційній скарзі прокурора, її доводи перевірив та дійшов правильного висновку про законність вироку суду першої інстанції, а рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення належним чином мотивував, погодившись із висновками місцевого суду щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 317 ч. 1 КК України.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

Відповідно до вимог ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 374 ч. 3 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів наявних в матеріалах кримінального провадження, як тих, що були зібрані під час досудового розслідування, так і отриманих судом безпосередньо в процесі здійснення судового провадження. При цьому суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, має керуватись положеннями ст. 373 ч. 1 КПК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що суд належним чином проаналізував докази, на які сторона обвинувачення посилалася на підтвердження пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 317 ч. 1 КК України, та з дотриманням вимог ст. 374 ч. 3 КПК України вказав у вироку підстави для виправдання ОСОБА_1 за цією частиною обвинувачення, із зазначенням мотивів такого рішення.

Так, суд першої інстанції, врахувавши практику Європейського суду з цього питання, зазначив, що для підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 317 ч. 1 КК України, потрібно встановити факт надання ОСОБА_1 своєї квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для незаконного вживання ними наркотичного засобу, у зв'язку із чим необхідним є підтвердження зазначеними особами такої обставини. Безпосередні показання зазначених осіб у судовому засіданні є обов'язковою умовою підтвердження обвинувачення у цій частині. Суд першої інстанції виконав вимоги процесуального закону щодо виклику ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для допиту у якості свідків, проте вони для надання своїх показань в суд першої інстанції не з'явились і сторона обвинувачення з об'єктивних причин не змогла забезпечити явку цих свідків до суду.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 317 ч. 1 КК України, є обґрунтованим.

Апеляційний суд також погодився із вироком місцевого суду в цій частині, зазначивши, що усі зазначені прокурором докази на підтвердження пред'явленого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 317 ч. 1 КК України, суд першої інстанції ретельно та належним чином дослідив в судовому засіданні. Окремо зазначив суд апеляційної інстанції і про те, що ці докази є непрямими і спростувати показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 могли вжити наркотичний засіб в іншому місці, врахувуючи, що шприци із залишками наркотичного засобу у вказаних осіб у квартирі ОСОБА_1 не вилучались, на підставі наданих стороною обвинувачення доказів поза розумним сумнівом неможливо.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора в цій частині та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_1 за ст. 317 ч. 1 КК України є обґрунтованим, такий висновок зроблений внаслідок повного, всебічного і об'єктивного аналізу наявних у матеріалах провадження доказів, є вмотивованим та відповідає вимогам закону.

Вказав апеляційний суд і на безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного судом першої інстанції покарання, погодившись із розміром призначеного ОСОБА_1 покарання за ст. 309 ч. 2 КК України, зазначивши, що призначене йому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Врахувавши усі обставини у їх сукупності, апеляційний суд зробив висновок про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора, з такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів. Рішення апеляційного суду належним чином мотивовано, а його ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування ухвали апеляційного суду, також не виявлено.

З огляду на межі касаційного розгляду та його обсяг, а також на положення ст. 62 ч. 2 Конституції України, які встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - без задоволення.