розглянувши в судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про визначення підсудності кримінального провадження № 12014180040000570 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за Франківським районним судом м. Львова,

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у порядку ст. 34 КПК України надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про визначення підсудності кримінального провадження щодо нього за Франківським районним судом м. Львова.

У клопотанні обвинувачений зазначає, що місце вчинення інкримінованих йому дій є як Рівненська область, так і м. Львів. Разом з цим обвинуваченим зроблено посилання на можливість забезпечення оперативності та ефективності цього кримінального провадження саме Франківським районним судом м. Львова, за місцем його проживання, оскільки стан його здоров'я вимагає постійного контролю лікарів, а часті поїздки в судові засідання до Млинівського районного суду Рівненської області можуть лише ускладнити ситуацію зі здоров'ям. Крім того, обвинувачений вказує на те, що на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх онуків та хворі пристарілі батьки, які потребують постійної уваги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, наведені у клопотанні, та дослідивши інші матеріали, надані на розгляд суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частиною 1 ст. 32 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Як убачається з копії обвинувального акта, наданого Млинівським районним судом Рівненської області, місце вчинення інкримінованих ОСОБА_1 дій не зазначено, у зв'язку з чим кримінальне провадження було направлено до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

Проте на підставі ухвали колегії суддів Апеляційного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014180040000570 щодо ОСОБА_1, обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України, переданий з Дубенського міськрайонного суду Рівненської області до Млинівського районного суду Рівненської області з підстав неможливості утворити склад суду.

Положеннями ч. 1 ст. 34 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для передачі кримінального провадження з одного суду до іншого. Разом із цим абз. 6 ч. 1 вищезазначеної статті передбачено, що до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків тощо.

Із системного аналізу норм КПК (4651-17) випливає, що з огляду на вимоги процесуального закону, кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків тільки у виняткових випадках, якщо іншим чином забезпечити виконання завдань цього провадження неможливо.

Проте, обвинуваченим у клопотанні не наведено переконливих доводів щодо необхідності направлення кримінального провадження до Франківського районного суду м. Львова, які могли б слугувати підставою для визнання їх винятковими та з яких вбачалась би неможливість забезпечення виконання завдань цього кримінального провадження Млинівським районним судом Рівненської області.

В той же час із наданих суду касаційної інстанції матеріалів видно, що досудове розслідування здійснювалося слідчим відділенням Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, процесуальне керівництво забезпечується Дубенською місцевою прокуратурою, а також усі потерпілі та свідки у цьому кримінальному провадженні проживають у м. Дубно чи Дубенському районі Рівненської області, а тому направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 до Франківського районного суду м. Львова не забезпечить його оперативності та ефективності.

Більше того, у клопотанні обвинувачений не порушує питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, як це зазначено у ст. 34 КПК України, а ставить вимогу про визначення його підсудності Вищим спеціалізованими судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що не входить до компетенції касаційного суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ч. 1 ст. 34 КПК України, для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та направлення кримінального провадження щодо нього з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Керуючись статтями 32, 34 КПК України, колегія суддів

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про визначення підсудності кримінального провадження № 12014180040000570 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за Франківським районним судом м. Львова залишити без задоволення.