внесення необхідних змін в актовий запис про народження дитини,  а
якщо дитина усиновлена  іноземним  громадянином  (громадянами),  -
також Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
     30. Усиновлення без згоди батьків на підставі п.4 ст.106 КпШС
може  бути  проведено,  якщо  суд установить,  що вони понад шість
місяців не проживають разом з дитиною і  без  поважних  причин  не
беруть  участі  в  її  вихованні та утриманні.  Цей факт може бути
підтверджений письмовими доказами (актами,  листами тощо), а також
показаннями свідків.
     31. При   вирішенні   спорів,   пов'язаних   з   усиновленням
(удочерінням),  слід  відрізняти  підстави й порядок визнання його
недійсним від підстав і порядку його скасування.  Усиновлення може
бути  визнано  судом  недійсним  лише за заявою особи,  права якої
порушено усиновленням, або за заявою органів опіки й піклування чи
прокурора і тільки в тих випадках, коли воно проведено на підставі
підроблених документів, без наміру породити відносини, встановлені
для  батьків  і дітей (фіктивне усиновлення),  або особою,  яка не
може бути усиновителем (статті 120, 121 КпШС).
     Усиновлення може  бути скасовано за позовом батьків з підстав
його проведення  без  їхньої  згоди,  якщо  повернення  їм  дитини
відповідає  інтересам  останньої.  Воно  також скасовується,  якщо
суперечить інтересам дитини,  і може  бути  скасоване,  коли  було
проведене  без  згоди самого усиновленого або подружжя усиновителя
(якщо їхня згода була необхідна за законом),  за умови,  що це  не
суперечитиме інтересам усиновленого.  Скасування усиновлення з цих
підстав може бути проведене  тільки  на  вимогу  органів  опіки  й
піклування або прокурора (статті 123, 124 КпШС).
     Оскільки батьківські   права   й   обов'язки   виникають    в
усиновителів внаслідок усиновлення, а не походження від них дітей,
слід мати  на  увазі,  що  у  випадках  ухилення  усиновителя  від
виконання  цих  обов'язків  або зловживання цими правами може бути
порушено питання про скасування усиновлення,  а не про позбавлення
батьківських прав.
     32. Визнати такими,  що втратили чинність,  постанови Пленуму
Верховного Суду  УРСР  від  31 серпня 1979 р.  N 8 ( v0008700-79 )
"Про судову практику у справах про розірвання шлюбу" (зі  змінами,
внесеними  постановами  Пленуму  від  24  квітня 1981 р.  N 4,  25
березня 1988 р.  N 4 ( v0004700-88 ) та 25 грудня  1992  р.  N  13
( v0013700-92 ),  від 25 березня 1988 р.  N 4 ( v0004700-88 ) "Про
практику розгляду судами справ про розірвання шлюбу" (зі  змінами,
внесеними постановою   Пленуму   від   25  грудня  1992  р.  N  13
( v0013700-92 ),  від 15 червня 1973 р.  N 6 ( v0006700-73 )  "Про
деякі  питання,  що  виникли  в  судовій  практиці по застосуванню
Кодексу  про  шлюб  та  сім'ю  України"  (зі  змінами,   внесеними
постановами Пленуму від 29 листопада 1974 р.  N 13,  від 26 грудня
1975 р.  N 12,  31 серпня 1979 р.  N 8 ( v0008700-79 ),  24 квітня
1981 р.  N 4,  30 березня 1984 р.  N 3,  30 червня 1989 р.  N 6 та
25 грудня 1992 р. N 13 ( v0013700-92 ).

 Голова Верховного Суду України                          В.Ф.Бойко

 Секретар Пленуму, суддя
 Верховного Суду України                             М.П.Селіванов