розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ЖКЛ-Україна»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 00002702351338 від 02.04.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи та просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 20 березня 2012 року Державною податковою інспекцією у Київській області проведено перевірку позивача з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів, ліцензій та свідоцтв за адресою місцезнаходження торгівельного павільйону товариства: вул. Таращанська, 155-А, м. Біла Церква, Київська обл.

За результатами перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складено акт № 0374/1000/22/445794, згідно якого під час проведення перевірки виявлено відсутність у КОРО позивача запису від 19.03.2012 про рух готівки у розмірі 5 420,40 грн. на підставі підклеєного у КОРО позивача фіскального звітного чеку від 19.03.2012 № 1476, що свідчить на думку посадових осіб відповідача про неоприбуткування готівки в касі позивача, а відтак є порушенням вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (z0040-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (z0040-05) .

За результатами перевірки, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 12.06.2005 № 436/95 (436/95) «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обліку готівки»відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2012 № 00002702351338, яким визначено позивачу суму штрафних санкцій у розмірі 27 102,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2012 № 00002702351338, яким визначено позивачу суму штрафних санкцій у розмірі 27 102,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зауважити про наступне.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) за неоприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки передбачено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 1.2 Положення книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4.3 Положення встановлено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Відповідно до п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок № 614 від 01.12.2000р. (надалі - Порядок) використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що особа, яка проводила розрахункові операції, допустила механічну помилку в КОРО підприємства. Зокрема, у графі № 2 (номер Z звіту (номер розрахункової книжки) працівник помилково двічі зазначив порядкові номери 1445 (за 17.02.2012 і 19.02.2012) та 1446 (за 18.02.2012 та 20.02.2012), при цьому записи в графах №4, 5 і 6 були зафіксовані вірно і відповідали Z звіту, зокрема, за 19.03.2012. Тобто, порядковий номер Z звіту, що зазначається у графі № 2 КОРО (номер Z звіту (номер розрахункової книжки), фактично має бути 1476, а не на дві позиції менше -1474, як зазначено у графі № 2 (номер Z звіту (номер розрахункової книжки) КОРО підприємства.

Сама по собі помилка працівника щодо невірного запису номеру Z-звіту денного не може розцінюватись як відсутність наміру оприбуткування певної кількості готівкових коштів, оскільки сума готівки у розмірі 5 420,40 грн. була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, так як її проведення через РРО, зазначення її в фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах вклеєних до КОРО, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків та свідчить лише про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день.

Крім того, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95 (436/95) є неправомірним, оскільки зазначений Указ встановлює відповідальність за порушення порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, порушення суб'єктами господарської діяльності норм з регулювання обігу готівки, у тому числі встановлює застосування фінансових санкцій за неоприбуткування готівки в касі, а відповідальність за порушення порядку ведення КОРО передбачена Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.