розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВ Консалтинг»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АДВ Консалтинг» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили суду визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3.01.2012р. №0000761501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0000761501 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22512,40 грн.

Відмовлено у задоволенні адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0000761501 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 грн.

Не погоджуючись з вказаною Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, судом першої інстанції при його постановленні неповно з'ясовані обставинам, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає доведеними, а висновки суду не відповідають об'єктивним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалами справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 р. №0000761501, яким на підставі акта камеральної перевірки від 10.01.2012 р. №100/15-1-36715611 та згідно із ст. 126 ПК позивачу за порушення п. 57.1 ст. 57 ПК нараховано штраф у сумі 22514,40 грн. - 20 відсотків сплаченого із затримкою узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 112572 грн.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1650 грн., граничний строк сплати якого 19.02.2011р., та грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110922 грн., граничний строк сплати якого 20.05.2011р., фактично сплачені позивачем 15.08.2011р. із затримкою відповідно на 177 та 87 кал. днів.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій за затримку сплати податку на прибуток у сумі 1650 грн. на 177 кал. днів позивачу розраховано штраф у сумі 330 грн., за затримку сплати податку на прибуток у сумі 110922 грн. на 87 кал. днів позивачу - 22184,40 грн., а разом 22514,40 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1. зазначеного Кодексу (2755-17) встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач своєчасно і в повному обсязі сплатив податок на прибуток у сумі 1650 грн. за IV квартал 2010р. та в сумі 110922 грн. за І квартал 2011р., у підтвердження надав платіжні доручення від 07.02.2011р. №270 та від 19.05.2011р. №320.

Однак, кошти сплачені на рахунок іншого податкового органу - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така сплата не може вважатися належним виконанням позивачем свого податкового обов'язку та не спростовує встановлений факт затримки.

Що стосується накладеного податковим органом штрафу, колегія судді зазначає наступне.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (2755-17) (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення»зазначеного Кодексу).

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи, що згідно пп.3.1 ст.3 Податкового кодексу України податкове законодавство складається з Конституції України (254к/96-ВР) ; цього Кодексу; Митного кодексу України (92-15) та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом, тому штрафна санкція згідно п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) в розмірі 1 грн. застосовується за порушення положень Податкового кодексу України (2755-17) в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, в тому числі і щодо порушення строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0000761501 в частині визначення штрафу на підставі ст.126 Податкового кодексу України в розмірі 22512,40 грн. без врахування п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) .

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.