Дочірня компанія "Укргазвидобування"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги з урахуванням доповнень та уточнень обґрунтовано тим, що Дочірньої компанією "Укргазвидобування"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"не допущено порушення строків сплати зобов’язань, оскільки суми платежів, зазначені у деклараціях, сплачено позивачем вчасно, шляхом перерахування грошових коштів відповідно платіжних доручень.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак суду надано письмові заперечення проти позову.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нововодолазькою міжрайонною Державною податковою інспекцією у Харківській області проведено невиїзну документальну перевірку Дочірньої компанії "Укргазвидобування"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", за результатами якої складено акт від 29 червня 2010 року № 239/1501/30019775. Зазначеним актом встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закону № 2181): за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань по рентній платі за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат (податковий розрахунок за січень 2010 року від 17 лютого 2010 року № 2293, за лютий 2010 року, за березень 2010 року № 4297 від 16 квітня 2010 року, за квітень 2010 року).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001761504/0 від 21 липня 2010 року, № 0001711501/0 від 21 липня 2010 року, № 0001731501/0 від 21 липня 2010 року, № 0001761504/1 від 15 вересня 2010 року, № 0001711501/1 від 15 вересня 2010 року, № 0001731501/1 від 15 вересня 2010 року, № 0001761504/2 від 29 жовтня 2010 року, № 0001711501/2 від 29 жовтня 2010 року, № 0001731501/2 від 29 жовтня 2010 року, № 0001761504/3 від 29 грудня 2010 року, № 0001711501/3 від 29 грудня 2010 року, № 0001731501/3 від 29 грудня 2010 року.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначених у поданому податковому розрахунку протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання розрахунку.

Платіжним дорученням № 325 від 11 лютого 2010 року, яке прийнято обслуговуючим банком 11 лютого 2010 року, позивачем перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 1 121 833 грн. 36 коп. з визначенням призначення платежу "рентна плата за нафту за січень 2010 року".

Платіжним дорученням № 607 від 10 березня 2010 року, яке прийнято обслуговуючи банком 11 березня 2010 року, позивачем перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 1 121 833 грн. 36 коп. з визначенням платежу "рентна плата за нафту за лютий 2010 року".

Платіжним дорученням № 17 від 29 березня 2010 року, яке прийнято обслуговуючим банком 30 березня 2010 року, позивачем перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 77 340 грн. 43 коп. з визначенням призначення платежу "рентна плата за природний газ за лютий 2010 року".

Платіжним дорученням № 49 від 30 березня 2010 року, яке прийнято обслуговуючим банком 30 березня 2010 року, позивачем перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 2 347 141 грн. 36 коп. з визначенням призначення платежу "рентна плата за природний газ за лютий 2010 року".

Платіжним дорученням № 125 від 1 квітня 2010 року, яке було прийнято обслуговуючим банком 1 квітня 2010 року, позивачем було перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 860 000 грн. 00 коп. з визначенням призначення платежу "рентної плати за нафту за березень 2010 року".

Платіжним дорученням № 870 від 23 квітня 2010 року, яке було прийнято обслуговуючим банком 23 квітня 2010 року, позивачем було перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 204 616 грн. 79 коп. з визначенням призначення платежу "рентної плати за нафту за березень 2010 року".

Платіжним дорученням № 1949 від 18 травня 2010 року, яке було прийнято обслуговуючим банком 18 травня 2010 року, позивачем було перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 1 208 243 грн. 79 коп. з визначенням призначення платежу "рентної плати за нафту за квітень 2010 року".

Платіжним дорученням № 1950 від 18 травня 2010 року, яке було прийнято обслуговуючим банком 18 травня 2010 року, позивачем було перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 1 215 059 грн. 66 коп. з визначенням призначення платежу "рентної плати за газовий конденсат за квітень 2010 року".

Платіжним дорученням № 904 від 30 квітня 2010 року, яке було прийнято обслуговуючим банком 30 квітня 2010 року, позивачем було перераховано на рахунок Управління Державного казначейства у Валківському районі 1 000 000 грн. 00 коп. з визначенням призначення платежу "рентної плати за газовий конденсат за квітень 2010 року".

Таким чином, позивачем сплачено самостійно узгоджені зобов’язання зі сплати за газовий конденсат, за нафту та природний газ за березень –травень 2010 року.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Згідно преамбули вказаного Закону, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 цього ж Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов’язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов’язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов’язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред’явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Згідно підпункту 16.3.1 пункту 16.3 зазначеної статті нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред’явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого підпункту 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що моментом сплати податкових зобов’язань позивачем є момент прийняття обслуговуючим банком платіжного доручення про перерахування сум.

З зазначених підстав судом не досліджується обставина дати фактичного перерахування коштів до бюджету, і визнаються правомірними посилання позивача на своєчасне виконання обов’язку зі сплати рентної плати за природний газ та газовий конденсат згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001761504/0 від 21 липня 2010 року, № 0001711501/0 від 21 липня 2010 року, № 0001731501/0 від 21 липня 2010 року, № 0001761504/1 від 15 вересня 2010 року, № 0001711501/1 від 15 вересня 2010 року, № 0001731501/1 від 15 вересня 2010 року, № 0001761504/2 від 29 жовтня 2010 року, № 0001711501/2 від 29 жовтня 2010 року, № 0001731501/2 від 29 жовтня 2010 року, № 0001761504/3 від 29 грудня 2010 року, № 0001711501/3 від 29 грудня 2010 року, № 0001731501/3 від 29 грудня 2010 року.