Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р. по справі № 2а-4080/12/2070

за позовом Наково-виробниче підприємство "Люкс-Х" Товариство з обмеженою відповідальністю

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Науково - виробничого підприємства "Люкс-Х" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 р. задоволено вищезазначений позов, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова №0000252303 та №0000242303 від 20.02.12 року.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2012 р. було замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі міста Харкова належним Західною міжрайонною державною податковою інспекцією.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Науково-виробниче підприємство "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.10.2001 року, ідентифікаційний код 31635720, що підтверджується Довідкою АА №519380 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 17.02.2012 р.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Науково-виробничого підприємства "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю) про дотримання вимог податкового законодавства з питання підтвердження взаємовідносин з підприємствами: ТОВ фірма "Ліон" (код за ЄДРПОУ 30590155), ПП «Сапсан»(код ЄДРПОУ 31092608), ТОВ «ЮСАЕМ»(код ЄДРПОУ 33010817), ПП «Хармарт»(код ЄДРПОУ 34018183), ПП «ОВД - Трейд»(код за ЄДРПОУ 37091177) за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 07.02.2012 року №105/23-03-05/31635720.

Вищезазначеним актом встановлені наступні порушення: - заниження податку на прибуток в сумі 1 943 736,00 грн., у т.ч.: 1 квартал 2011 р. -765 169,00 грн.; 2 квартал 2011 р. -786 455,00 грн.; 3 квартал 2011 р. -392 112,00 грн. за рахунок порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Сапсан»за 1 квартал 2011 р. на загальну суму 836 650,00 грн., ТОВ фірма «Ліон»за 1 квартал 2011 р. на загальну суму 2 224 025,00 грн., п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з ПП «ОВД-Трейд»за 2 квартал 2011 р. на загальну суму 3 419 370,00 грн., ПП «Хармарт»за 3 квартал 2011 р. на загальну суму 532 335,00 грн., ТОВ «ЮСАЕМ»за 3 квартал 2011 р. на загальну суму 1 172 500,00 грн., вартість яких не підтверджена відповідними розрахунковими документами; - завищення податкового кредиту, в наслідок чого донараховано податків на додану вартість в сумі 1 636 976,00 грн., у т.ч.: січень 2011 р. -167 330,00 грн.; лютий 2011 р. -95 074,00 грн.; березень 2011 р. -349 731,00 грн.; квітень 2011 р. -167 639,00 грн.; травень 2011 р. -269 306,00 грн.; червень 2011 р. -246 929,00 грн.; липень 2011 р. -106 467,00 грн.; серпень 2011 р. -234 500,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з: ПП «Сапсан»за січень 2011 р. на суму 167 330,00 грн., ТОВ фірма «Ліон»за лютий 2011 р. на суму 95 074,00 грн., за березень 2011 року на суму 349 731,00 грн., ПП «ОВД-Трейд»за квітень 2011 р. на суму 167 639,00 грн., за травень 2011 року на суму 269 306,00 грн., за червень 2011 р. на суму 246 929,00 грн., ПП «Хармарт»за липень 2011 р. на суму 106 467,00 грн., ТОВ «ЮСАЕМ»за серпень 2011 р. на суму 234 500,00 грн., що є порушенням вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 р. (z0233-97) з урахуванням змін, «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р. (z1401-10) , п.198.3, п.198.6., ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI.

На підставі акту перевірки, податковим органом були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення №0000252303 та №0000242303 від 20.02.12 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду встановлюється виходячи з договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8 цього Закону, на протязі такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності; придбанням (будівництвом) основних фондів, у тому разі при їх імпорті, з метою наступного використання в виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в рамках господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними або митними деклараціями.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді основною діяльністю позивача було виробництво клею та желатину.

Судовим розглядом встановлено, що НВП "Люкс-Х" (ТОВ) придбавало товар, який був повністю оплачений по безготівковому рахунку, контрагентами (продавцями товару) були виписані податкові накладні, які відповідають діючому законодавству, та товар був безпосередньо використаний у господарської діяльності.

04.01.2011 р. між НВП "Люкс-Х" (ТОВ) (в якості покупця) та ПП «Сапсан» був укладений Договір купівлі-продажу №04/01, предметом якого є купівля - продаж товару: казеїн, пірометр та інші (а.с. 82-84).

Фактичне виконання сторонами вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 85, 87, 88,90, 91, 93).

На підставі договору №27/05 про відступлення права вимоги від 27.05.2011 р., укладеного між ПП «Сапсан» (в якості первісного кредитора) та ТОВ «Виробниче об'єднання «Сван» (в якості нового кредитора), первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне ПП «Сапсан» у відповідності із п. 1.1 договору купівлі - продажу №04/01 від 04.01.2011 р., укладеного між ПП «Сапсан» та позивачем (а.с. 94-96).

Транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 86, 89, 92).

01.02.2011 р. між НВП "Люкс-Х" (ТОВ) (в якості покупця) та ТОВ фірма «Ліон» був укладений Договір купівлі-продажу №01/02, предметом якого є купівлі - продаж товару, а саме: казеину, емкості емалированої, стол журнальний. (а.с. 97-99). Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 100, 102, 103, 105, 106, 108, 109, 11, 114, 115, 116, 117, 118, 120), транспортування і сплата зазначеного товару підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: транспортними накладними (а.с. 101, 104, 107, 110, 113, 119) та платіжними дорученнями (а.с. 121-154).

15.04.2011 р. між НВП "Люкс-Х" (ТОВ) (в якості покупця) та ПП «ОВД-Трейд» був укладений Договір купівлі-продажу №15/04, предметом якого є купівлі - продаж товару: казеїн, бочки, пента (а.с. 155-157). Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, платіжними дорученнями, транспортними накладними (а.с. 158-184), сплата зазначеного товару підтверджена наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 185-217).

01.07.2011 р. між НВП "Люкс-Х" (ТОВ) (в якості покупця) та ПП «Хармарт» був укладений Договір купівлі-продажу №01/07, предметом якого є купівлі -продаж товару:казеїн (а.с.218-220). Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, платіжними дорученнями, транспортними накладними (а.с. 221-229).

На підставі договору №01/11 про відступлення права вимоги від 01.11.2011 р., укладеного між ПП «Хармарт»(в якості первісного кредитора) та ТОВ «Виробниче об'єднання «Сван»(в якості нового кредитора), первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне ПП «Хармарт» у відповідності із п. 1.1 договору купівлі - продажу №01/07 від 01.07.2011 р., укладеного між ПП «Хармарт» та позивачем.

02.08.2011 р. між НВП "Люкс-Х" (ТОВ) (в якості покупця) та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»був укладений Договір купівлі-продажу №02/08, предметом якого є купівлі -продаж товару.казеїн та інші. Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, платіжними дорученнями, транспортними накладними (а.с. 237-245).

На підставі договору №17/10 про відступлення права вимоги від 17.10.2011 р., укладеного між ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» (в якості первісного кредитора) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості нового кредитора), первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»у відповідності із п. 1.1 договору купівлі - продажу №02/08 від 02.08.2011 р., укладеного між ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» та позивачем.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, оскільки первинні документи складені обґрунтовано та на підставі діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вищезазначені документи були складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України».

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що податкова накладна повинна містити, зокрема, порядковий номер і місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Відсутність цих реквізитів позбавляє покупця права на включення в податковий кредит видатків зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону.

Відповідно до вимог п.п.7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань, продавцем у двох екземплярах. Оригінал податкової накладної надається покупцеві, копія залишається в продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що підприємства ТОВ фірма «Ліон», ПП «Сапсан», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «Хармарт», ПП «ОВД-Трейд» знаходились на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що видані відповідні свідоцтва. Вказані підприємства, на час укладення угод, знаходились за місцем реєстрації, та перебували в реєстрі, що підтверджується витягами з Єдиного Державного реєстру підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців.

Згідно вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою, поки до них не внесені відповідні зміни.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанціїї стосовно того, що на момент взаємовідносин підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, та відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мали право виписувати (складати) податкові накладні, які правомірно видані покупцеві товарів, а саме на адресу НВП «Люкс-Х»(ТОВ).

Судовим розглядом встановлено, що позивачем були отримані податкові накладні, а також здійснена оплата за поставлений товар (оренду обладнання) по безготівковому рахунку, тобто всі необхідні умови для виникнення права на податковий кредит, були в наявності.

Також наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що під час перевірки всі первинні документи, які підтверджують наявність та реальність господарських взаємовідносин з контрагентами були надані позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підприємство правомірно включило до складу податкового кредиту суми на підставі одержаних податкових накладних від контрагентів у загальному розмірі 1636976,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абз. 1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стовно того, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з придбанням товару ТОВ фірма «Ліон», ПП «Сапсан», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «Хармарт», ПП «ОВД-Трейд»за період з 01.01.11р. по 30.09.11р., оскільки податкові накладні, видаткові накладні, які були виписані контрагентами, банківські виписки мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отриманий позивачем товар своїм властивостям задовольняли потреби товариства виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996 від 16.07.99, не довів того, що вказані товари позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р. по справі № 2а-4080/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.