Розстрочення, відстрочення податків, зборів (обов'язкових платежів) у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюється на умовах, передбачених мировою угодою (пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Закону №2181-ІІІ).
Окрім того, преамбулою Закону № 2181-111 визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом № 2343-ХІІ.
Основним законодавчим актом, що регулює процедуру банкрутства суб'єктів підприємницької діяльності, є Закон № 2343-ХІІ.
Під мировою угодою в справі про банкрутство розуміють домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочення і (чи) розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється угодою сторін.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2343-ХІІ кредитор — це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мирова угода — це особлива (специфічна) угода, у якої є свої ознаки, що відрізняють ЇЇ від подібних цивільно-правових угод, а саме:
Мирова угода містить положення про розміри, порядок і терміни виконання зобов'язань боржника та про відстрочення (розстрочення) або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Відповідно до норм ст. 36 Закону № 2343-ХІІ у разі, коли умови мирової угоди, укладеної за правилами ст. 35 цього Закону, передбачають розстрочення (відстрочення) або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог щодо податків і зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди.
Тобто за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди, вона укладена із дотриманням вимог чинного законодавства та підписана від їх імені головою комітету кредиторів, орган стягнення зобов'язаний погодитися на розстрочення (відстрочення) чи списання (прощення) податкового боргу.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Окрім того, відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Водночас уст. 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Це конституційне положення конкретизується, зокрема, у ст. 11 Закону № 3018-111, якою передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Також згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу рішення, ухвала, постанова господарського суду підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, установами, посадовими особами.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами, а також мають право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у господарських засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданим їм зазначеним Кодексом.
Таким чином, виконуючи норми мирової угоди, кожен кредитор насамперед виконує рішення суду, а тому рішення про прощення (списання) або розстрочення (відстрочення) боргу, щодо якого заявив свої кредиторські вимоги, приймає самостійно.
Державні податкові органи, які відповідно до норм Закону № 2181 -III є органами стягнення, у разі укладення мирової угоди приймають рішення про прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкового боргу лише за сумами, заявленими самостійно у кредиторській вимозі. Після затвердження господарським судом мирової угоди органи державної податкової служби керуються в роботі Порядком № 600.
Згідно з цим Порядком на підставі ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди керівник органу державної податкової служби (або його заступник) за місцем реєстрації платника податків протягом трьох днів з дня отримання зазначеної ухвали приймає рішення про прощення (списання) та розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу. Розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу надається на умовах безоплатності користування наданим податковим кредитом.
Одночасно з рішенням про розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу орган державної податкової служби укладає з боржником договір про розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу.
Розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу надається податковим органом без обмежень сум (на відміну від розподілу повноважень, передбачених п. 2 Порядку № 378).
Відповідно до норм законів № 2343-ХІІ та № 1533-ІІІ. Цивільного та Господарського кодексів Правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття також затверджено окремий порядок виконання судових рішень у процедурі банкрутства, і зокрема мирової угоди, — Порядок № 292.
Нормами зазначеного Порядку встановлено визнання боргу зі страхових внесків безнадійним у процесі провадження судом справи про банкрутство. Одним із критеріїв є укладання мирової угоди, якою передбачено прощення (списання) заборгованості зі сплати страхових внесків у разі, якщо за це проголосувало більшість кредиторів - членів комітету кредиторів.
За наявності затвердженої господарським судом мирової угоди регіональні центри зайнятості за зверненням базових центрів зайнятості приймають рішення про списання безнадійного боргу. Таке рішення приймається протягом 10 робочих днів з моменту звернення базового центру зайнятості.
Однак за умовами мирової угоди списанню можуть підлягати лише суми страхових внесків, які встановлюються для роботодавця у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Регіональні центри зайнятості ведуть облік рішень щодо списання безнадійного податкового боргу у відповідному журналі обліку.
Визначені до списання суми безнадійного боргу зі сплати страхових внесків відображаються у первинних документах обліку платника страхових внесків базовим центром зайнятості за місцем реєстрації
Мирову угоду може бути визнано господарським судом недійсною за заявою будь-кого з конкурсних кредиторів, якщо існують підстави, передбачені цивільним законодавством України, або розірваною — у разі невиконання боржником умов щодо не менше як третини вимог кредиторів.
У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких було надано відстрочення та (або) розстрочення платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.
Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.
За умови невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього самого боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою (ст. 39 Закону № 2343-ХІІ).