розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014

у справі № 826/10869/14

за поданням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"

про стягнення податкового боргу

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "Енергетична група") про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5159683,68 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, подання задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні подання відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за результатами контрольно-перевірочної роботи відповідно до податкового-повідомлення рішення від 21.03.2013 № 0000201530 донараховано суму 7036800,00 грн. по податку на додану вартість.

У відповідача обліковувалась переплата, таким чином, сума заборгованості становить - 5159683,68 грн.

Сума податкового зобов'язання є узгодженою, у зв'язку з наявністю в матеріалах справи постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Енергетична група" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2013 № 0000201530 та яка набрала законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи за позивачем обліковується податковий борг, який підтверджується наявною в матеріалах справи обліковою карткою. Відповідно до останньої станом на день звернення до суду сума недоїмки у відповідача становила 5159683,68 грн.

28.07.2014 податковим органом було подано до адміністративного суду подання про стягнення податкового боргу в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Задовольняючи подання суди виходили з того, що відповідачем не погашена самостійно узгоджена сума боргу по податку на додану вартість у розмірі 5159683,68 грн., тому дії позивача відповідають вимогам чинного законодавства.

Однак, колегія суддів вважає передчасними висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Підпунктом 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2014 позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу від 26.05.2014 № 1348/25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26.05.2014 № 93/26-57-25-01-10, які отримані відповідачем відповідно до зворотних поштових повідомлень.

Проте, відповідач стверджує, що податкової вимоги від 26.05.2014 № 1348/25 ним отримано не було. ТОВ "Енергетична група" зазначило, що 02.06.2014 на його адресу надійшов лист від позивача в якому знаходилось тільки рішення про опис майна у податкову заставу від 26.05.2014 № 93/26-57-25-01-10.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що доказів направлення податкової вимоги позивачем на адресу відповідача відсутні, оскільки поштове повідомлення не може бути доказом надсилання податкової вимоги. Належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень може бути опис вкладення з розрахунковим документом.

В той же час, судовими інстанціями не перевірено вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема, щодо направлення (вручення) відповідачу податкової (податкових) вимоги (вимог).

А відтак, враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постановлені у справі судові рішення з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

При цьому слід мати на увазі, що надіслана (надіслані) платнику податків податкова вимога (податкові вимоги) на податковий борг, що не погашений, не втрачає (не втрачають) своєї правової дії, а податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податкової вимоги (податкових вимог) у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.