про зобов'язання вчинити дії, встановлення відповідності оскаржуваного нормативно-правового акта актам вищої юридичної сили, стягнення коштів, визнання незаконним і протиправним п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. (183-2008-п) , зобов'язання внести зміни до закону

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 26.09.2008 р. відкрито провадження у справі № 2-а-87 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської Ради, Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої в 2008 році разової щорічної грошової допомоги.

У зв'язку із доповненнями позивачами позовних вимог, якими вони просять визнати незаконною постанову Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. (183-2008-п) , ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 20.05.2009 р. справу № 2-а-87 передано до Окружного адміністративного суду м. Києва за територіальною підсудністю.

Позивачами подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вони просять зобов'язати Міністерство фінансів України вишукати кошти на виготовлення нагрудних знаків ветеранам війни і зобов'язати Міністерство праці та соціальної політики України видати позивачам нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни"; встановити, що постанова КМ України № 183 від 12.03.2008 р. (183-2008-п) є такою, що не відповідає акту вищої юридичної сили; визнати незаконним і протиправним пункт 1 оскаржуваної постанови; стягнення в солідарному порядку на користь позивачів 1859 грн., зобов'язати Комітет Верховної Ради України внести зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) .

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що вони є пенсіонерами та учасниками війни, які нагороджені медаллю, проте, всупереч положенням постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" (302-94-п) не видано нагрудного знака. Покликаються, що згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) як учасники війни вони мають право на отримання разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте 12.03.2008 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", згідно якої у 2008 р. виплата разової грошової допомоги встановлена для учасників війни в розмірі 65 грн., а тому вважають, що допомога виплачується не в повному обсязі. Зазначають, що постанова № 183 в цій частині не відповідає правовому акту вищої юридичної сили Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому просять її скасувати.

Управління праці та соціального захисту населення подало заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що вимоги позивачів про видачу нагрудних знаків та виплату разової допомоги безпідставні, оскільки кошти на покриття зазначених витрат до управління не надходили, не були передбачені ці кошти також у місцевому бюджеті.

Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької ОДА в поданих запереченнях зазначило, що управління здійснило виплати допомоги у 2008 р. в розмірі, визначеному Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) , у повному обсязі в розмірі 65 грн. Покликається, що управління виконало функції перерахування коштів відповідно до сформованих відомостей на виплату.

Кабінет Міністрів України подав заперечення на позов, в яких зазначив, що оскаржувана постанова приймалася на виконання ч. 5 ст. 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , в яких передбачено: щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) . Тобто, саме на Кабінет Міністрів України покладався обов'язок визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня в межах бюджетних асигнувань передбачених Державним бюджетом України. Також оскаржувана постанова розрахована на одноразове застосування, тобто на виплату щорічної допомоги до 5 травня 2008 року. Зазначає, що станом на момент прийняття, так само як і на момент виконання, вона повністю відповідала вимогам законодавства.

Міністерство фінансів України подало заперечення, в яких зазначає, що законодавцем не було внесено зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) стосовно збільшення розміру видатків на виплату щорічної разової допомоги, а також не було виділено додаткових коштів для виплати. Також покликається, що виплати у 2008 році здійснювались.

Міністерство праці та соціальної політики України в запереченнях зазначило, що визнання норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) , якими були призупинені статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в частині виплати разової грошової допомоги, неконституційними, не надає законодавчих підстав для застосування показника мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини для визначення розмірів разової грошової допомоги.

У поданих запереченнях на позов Верховна Рада України зазначила, що комітет не є органом державної влади, суб'єктом владних повноважень або юридичною особою і його дії не можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що між комітетом та позивачами відсутні будь-які правовідносини, а тому вважає залучення його у справу безпідставною.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

Згідно ч. 5 п. 20 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (в редакції від 09.07.2007 р.) щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

18.02.2004 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 177 (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно п. 1 якої Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) розмір одноразової виплати змінено.

Відповідно до ч. 5 ст. 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови) особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ч. 5 п. 20 ст. 14 цього Закону (3551-12) щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

З огляду на вищевикладені норми законодавства, судова колегія приходить до висновку, що саме на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок визначення розміру бюджетних асигнувань, передбачених Державним бюджетом України.

Згідно ст. 53 Закону України (514-16) "Про Кабінет Міністрів України" № 514-V від 21.12.2006 р. Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції (254к/96-ВР) та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

На виконання наведених вище положень законів 12.03.2008 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", згідно п. 1 якої у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій становить 65 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

В Державному бюджеті України видатки на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в 2008 році збільшені на 31,2 млн.грн. порівняно з 2007 роком і передбачені у сумі 403 млн.грн.

За рахунок цих коштів у 2008 році було проведено виплату разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах, визначених оскаржуваною постановою.

Крім того, колегія погоджується з посиланням відповідачів, що постанова № 183 від 12.03.2008 р. (183-2008-п) розрахована на її одноразове застосування, тобто виплату щорічної допомоги до 5 травня 2008 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі № 10-рп (v010p710-08) визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) , якими були змінені статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в частині виплати разової грошової допомоги. Згідно п. 5 резолютивної частини Рішення положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи, що на момент здійснення виплат норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) , якими були внесені зміни у Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , були чинними, а оскаржувана постанова була прийнята на виконання цього Закону, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для її скасування.

Також відповідачем надано висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту оскаржуваної постанови, згідно пунктів 2, 3 якого проект відповідає Конституції України (254к/96-ВР) та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України (2747-15) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано, зокрема, у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Сорінґ проти Сполученого Королівства" ("Soering v. United Kingdom") в рішенні від 7 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (995_004) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства загалом, і вимогами захисту основних прав людини". У справі "Ріс проти Сполученого Королівства" ("Rees v. United Kingdom") у рішенні від 17 жовтня 1986 року цим Судом було зазначено, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання держави стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на момент прийняття оскаржуваної постанови її норми цілком відповідали вимогам чинного законодавства України, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Також колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення недовиплаченої грошової допомоги, оскільки виплати позивачам одноразової допомоги здійснені на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. (183-2008-п) та в межах видатків передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) .

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 у справі № 7/510 (2-а-8735/8) (v_510805-10) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2009 (v_510805-09) в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року (183-2008-п) в частині встановлення в п. 1 постанови у 2008 році виплати разової грошової допомоги інвалідам війни II групи - 400 гривень та учасникам бойових дій 310 гривень - скасовано, постановлено в цій частині нову постанову про відмову в позові. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

В мотивувальній частині постанови апеляційний адміністративний суд встановив, що постанова Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року (183-2008-п) розрахована на її одноразове застосування та на момент її прийняття її норми цілком відповідали вимогам чинного законодавства України.

Необґрунтованими також суд вважає позовні вимоги про зобов'язання Комітету з питань бюджету Верховної Ради України внести зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" (107-17) , передбачивши фінансування виготовлення нагрудних знаків ветеранам війни та доплату щорічної грошової допомоги, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" (116/95-ВР) комітет Верховної Ради України (далі - комітет) - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 цього Закону (116/95-ВР) комітет при здійсненні законопроектної функції має право: розробляти з власної ініціативи проекти законів та інших актів Верховної Ради України з питань, що віднесені до предметів відання комітетів, з наступним внесенням їх на розгляд Верховної Ради України членами комітету за його рішенням.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 16 цього Закону (116/95-ВР) комітети при здійсненні законопроектної функції зобов'язані організовувати розробку проектів законів та інших актів за дорученням Верховної Ради України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 41 Закону (116/95-ВР) комітети планують свою роботу на кожну чергову сесію Верховної Ради України. Плани роботи комітету затверджуються рішенням комітету до початку чергової сесії Верховної Ради України, на яку формується план.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R(80)2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята 11.03.1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України (2747-15) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до п. 3 ст. 85 Конституції України (254к/96-ВР) до повноважень Верховної Ради України належать прийняття законів.

Статтею 93 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Крім цього, відповідно до ст. 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

12.05.1994 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 302 (302-94-п) "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", затверджено Положення про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків (302-94-п) . Згідно п. 4 постанови (302-94-п) виготовлення бланків посвідчень ветеранів війни і бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості та нагрудних знаків здійснюється Міністерством фінансів: для інвалідів війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , - за замовленням Міністерства праці та соціальної політики.

Відповідно до ч. 2 п. 7 Положення (302-94-п) "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасник війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки позивачі отримують пенсію у Пенсійному Фонді та є учасниками бойових дій, про що мають відповідні посвідчення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Токмацької РДА видати їм нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Представником позивачів надано суду білети на проїзд залізничним транспортом з міста Запоріжжя до Києва та назад на дати судових засідань. Також надано автобусні білети з міста Запоріжжя до міста Токмак, де проживають позивачі та їх представник, та назад.

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 94 КАС України (2747-15) якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.