розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою окружного адміністративного суду АР Крим від 30.11.2010 позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим від 05.11.2009 № 316 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, який займає посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Лівадійського відділу Ялтинського міського управління зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) (за дискредитацію звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), з 05.11.2009. Поновлено ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Лівадійського відділу Ялтинського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим. Стягнуто з Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим на користь ОСОБА_3 25 248 грн. грошового утримання за час вимушеного прогулу та 1000 грн. відшкодування моральної шкоди. Постанова суду в частині поновлення позивача на посаді звернута до негайного виконання.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим задоволено частково. Постанову окружного адміністративного суду АР Крим від 30.11.2010 -скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим від 04.08.2003 № 45 о/с, ОСОБА_3 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Лівадійського відділу Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим від 05.11.2009 № 316 о/с «По особовому складу»старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, оперуповноваженого сектору карного розшуку Лівадійського відділу Ялтинського міського управління звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) (за дискредитацію звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), з 05.11.2009. Не погоджуючись з вищенаведеним наказом позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 (v0002760-08) міститься роз'яснення про те, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби -у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 було звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Лівадійського відділу Ялтинського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим 05.11.2009, що підтверджується наказом від 05.11.2009 № 316 о/с, з яким позивач ознайомився цього ж дня. Таким чином, саме з 05.11.2009 починається перебіг строку для звернення позивача з заявою до суду. За захистом своїх порушених прав ОСОБА_3 звернувся до суду у травні 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав травму коліна та знаходився на лікуванні з 08.11.2009 по 05.12.2009, що підтверджується довідкою травматологічного відділення від 05.12.2009 № 120.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про залишення адміністративного позову ОСОБА_3 без розгляду, оскільки позивач знаходився на лікуванні у період з 08.11.2009 по 05.12.2009, а з позовом до суду звернувся лише 18.05.2010, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду. Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду у період з 06.12.2009 по 18.05.2010 ОСОБА_3 суду надано не було.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - без змін.