Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кочана В.М. Донця В.А. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. вирішив адміністративну справу за позовом Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України третя особа Державне підприємство "Зовнішньоторговельна фірма "ТАСКО-експорт" про визнання протиправною та скасування постанови від 19.08.2009р. №878 (878-2009-п) в частині

Генеральний прокурор України звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2009 р. № 878 (878-2009-п) "Про внесення змін до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.1999 р. № 1228 (1228-99-п) та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 816 (816-2008-п) " щодо розширення списку товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, що підлягають експорту та імпорту державним підприємством "Зовнішньоторговельна фірма "ТАСКО-експорт".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, всупереч вимогам діючого законодавства України, міжнародним стандартам та принципам державної політики у сфері військово-технічного співробітництва, прийнято незаконну постанову від 19.08.2009 р. № 878 (878-2009-п) , якою розширений перелік товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, що підлягають експорту та імпорту державним підприємством " Зовнішньоторговельна фірма "ТАСКО-експорт", що призведе до посилення конкуренції між вітчизняними спецекспортерами на зовнішніх ринках озброєнь.

Відповідач проти позову заперечував, вважав оспорювану постанову законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа з’явилася в судове засідання, заперечень чи пояснень по суті адміністративного позову не надала.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про внесення змін до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.1999 р. № 1228 (1228-99-п) та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 816 (816-2008-п) " від 19.08.2009 р. № 878.

Генеральною прокуратурою України, в межах наданих їй Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) повноважень, було проведено перевірку, якою встановлено, що п. 1 оспорюваної постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2009 р. № 878 (878-2009-п) , суперечить вимогам Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (549-15) .

Враховуючи виявлені порушення та відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про прокуратуру", Генеральним прокурором України було винесено протест від 09.02.2010 р. № 08/3-18 вих 10 на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2009 р. № 878 (878-2009-п) "Про внесення змін до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.1999 р. № 1228 (1228-99-п) та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 816 (816-2008-п) ".

Розглянувши зазначений протест, Кабінет Міністрів України листом від 16.02.2010 р. № 1329/0/2-10 повідомив позивача про відхилення протесту.

Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Слід також звернути увагу на те, що листі від 16.02.2010 р. № 1329/0/2-10, відповідач наголосив на тому, що оспорюванню постановою було лише розширено номенклатуру товарів військового призначення для державного підприємства "Зовнішньоторговельна фірма "ТАСКО-експорт" шляхом надання йому права здійснювати експорт та імпорт товарів за позиціями " ML6, ML9, ML10, ML14" списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, а не надано повноваження на право здійснення таких міжнародних передач.

Такі доводи відповідача є хибними виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", призначення уповноважених суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України, який має погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради України. Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт та імпорт інших видів товарів, не зазначених у цій статті, не дозволяється і може бути оскаржено у судовому порядку.

Пунктом 1 оспорюваної постанови, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.1999 р. № 1228 (1228-99-п) "Про надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю", а саме: позиції "ML5, ML8b" замінити позиціями "ML5, ML6, ML8, ML9, ML10, ML14", тобто має місце регулювання експортно-імпортних операцій шляхом заміни у постанові відповідних позицій.

Таким чином, в результаті такої заміни, збільшено ряд позицій, на які надано суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

Згідно ст. 6 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" законодавчі основи державної політики в галузі державного експортного контролю визначає Верховна Рада України, Рада національної безпеки і оборони України координує діяльність та здійснює контроль за діями органів виконавчої влади в галузі державного експортного контролю.

Порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, визначений в Положенні про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 р. № 838 (838-98-п) (далі - Положення).

Відповідно до п. 3, 7 Положення, експорт, імпорт товарів можуть здійснювати тільки суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які отримали на це відповідні повноваження. Для одержання повноважень, крім випадків, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності надсилає до Держекспортконтролю лист із стислим викладом мети звернення, до якого додає відповідні документи. Заяви та документи, подані для одержання повноважень, розглядаються Держекспортконтролем із залученням у межах їх компетенції Мінпромполітики, Мінекономіки, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МЗС, Міноборони та у разі потреби інших центральних органів виконавчої влади, а також Державної компанії "Укрспецекспорт".

Згідно п. 10, 11 Положення, Держекспертконтроль на підставі поданих суб’єктом зовнішньоекономічної документів готує проект відповідної постанови Кабінету Міністрів України, в якому зазначаються найменування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та найменування категорій товарів, щодо яких передбачається надання повноважень кожному із цих суб’єктів, або висновок про недоцільність надання суб’єктам, які звернулися з відповідними заявами, зазначених повноважень. Проект відповідно постанови узгоджується з центральними органами виконавчої влади, Державною компанією "Укрспецекспорт", а також надсилається на розгляд Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Узгоджений проект постанови разом з витягом з рішення зазначеної Комісії надсилається в установленому порядку Держекспортконтролем Кабінетові Міністрів України.

З матеріалів справи судом встановлено, що жодних перелічених вище дій, а ні третьою особою, а ні відповідачем не вчинялося.

Стосовно відсутності погодження проекту оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України з Міжвідомчою комісією з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю відповідач в листі від 16.02.2010 р. № 1329/0/2-10 пояснив, що обов’язковість узгодження рішення про розширення номенклатури товарів військового призначення для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які вже мають відповідні повноваження, не передбачена Законом України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (549-15) та Положенням про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, що суперечить викладеним вище законодавчим нормам та обставинам справи, і судом до уваги не приймаються.

Крім того, Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, листом від 30.01.2010 р. № 4/7-183-4-13, підтвердила, що проект оспорюваної постанови від 19.08.2009 р. № 878 на погодження не подавався та нею не розглядався, в результаті чого, на її думку, було порушено вимоги п. 11 Положення про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 р. № 838 (838-98-п) .

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організацій.

Отже, Окружний адміністративний суд міста Києва, проаналізувавши викладені вище обставини, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення-постанови.

Враховуючи вищезазначене, суд, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

Позов Генерального прокурора України задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2009 р. № 878 (878-2009-п) "Про внесення змін до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.1999 р. № 1228 (1228-99-п) та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України № 816" щодо розширення списку товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, що підлягають експорту та імпорту державним підприємством "Зовнішньоторговельна фірма "ТАСКО-експорт".

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.