з участю: представників Державного підприємства "ТВК" –Пастернак Людмили Іванівни та Марочкіна Володимира Олександровича; представника Одеського обласного центру зайнятості –Незамаєва Валентина Анатолійовича; представника Овідіопольського районного центру зайнятості –Балтак Катерини Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "ТВК" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Південь" (в теперішній час державне підприємство "ТВК") до Одеського обласного центру зайнятості, 3-тя особа - Овідіопольський районний центр зайнятості, про визнання протиправними дій,

У липні 2009 року державне підприємство (далі ДП) Міністерства оборони України "Південь" (в теперішній час ДП "ТВК") звернулось до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Одеського обласного центру зайнятості про визнання:

- протиправними дій при здійснені перевірки;

- недійсним п.4 акта перевірки від 26 травня 2009 року №12-19/29 недійсним;

- таким, що не підлягає виконанню акт про порушення від 26 травня 2009 року №12-19/29;

- неправомірними дій щодо застосування штрафних санкцій, викладених в акті №12-14/26 від 26 травня 2009 року;

- нечинним рішення щодо застосування штрафних санкцій, яке викладено в акті №12-14/26 від 26 травня 2009 року.

В ході розгляду до участі у справі було залучено Овідіопольський районний центр зайнятості в якості третьої особи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач порушив п.4.1 "Порядку проведення перевірки, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів", затвердженого Наказом Мінпраці від 21 березня 2003 року №72 (z0432-03) .

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованість.

Представник третьої особи підтримав правову позицію представника відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ДП "Південь" до Одеського обласного центру зайнятості, третя особа Овідіопольський районний центр зайнятості, про визнання протиправними дій відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП "ТВК" ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДП "ТВК", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На виконання своїх службових обов'язків, згідно ст. 34 Закону України "Про зайнятість населення", "Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1998 року №1435 (1435-98-п) , головним та провідним спеціалістами інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Одеського обласного центру зайнятості Штефан Н.В. та Федоровою О.А. проведена перевірка ДП Міністерства оборони України "Південь" з питань додержання вимог законодавства України про зайнятість населення та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

За результатами перевірки складені акти від 26 травня 2009 року:

- №12-19/29, яким в п.10 позивачу запропоновано не порушувати п.п.4, 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення";

- №12-14/26 про порушення законодавства України про зайнятість населення.

Перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно повідомлено Овідіопольський районний центр зайнятості про очікування вивільнення по п.1 ст. 40 КЗпП України чотирьох працівників:

- наказом №74 від 31 жовтня 2008 року, була вивільнена ОСОБА_8;

- наказом №78 від 31 жовтня 2008 року, був вивільнений ОСОБА_9;

- наказом №79 від 31 жовтня 2008 року, був вивільнений ОСОБА_10;

- наказом №80 від 31 жовтня 2008 року, був вивільнений ОСОБА_11

Звіт по формі №4-ПН до Овідіопольського районного центру зайнятості був поданий 01 вересня 2008 року. Звіт по формі №4-ПН (план) РЦЗ був поданий до Овідіопольського районного центру зайнятості 05 листопада 2008 року.

При перевірці табелів використання робочого часу за жовтень-листопад місяці 2008 року, перевіряючими було встановлено, що 31 жовтня 2008 року - це останній робочий день чотирьох вищезазначених працівників.

Актом від 26 травня 2009 року №12-14/26 позивачу запропоновано добровільно у десятиденний строк внести штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника у загальній сумі 150 765, 42 грн. та роз'яснено, що у разі несплати у добровільному пор зазначеного штрафу, його буде утримано у встановленому Законом (803-12) порядку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки посадові особи Одеського міського центру зайнятості діяли правомірно і штрафні санкції застосовані правильно, у зв’язку з чим, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" - при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про вивільнення 4 працівників надійшло до центру зайнятості 01 вересня 2008 року, наказ про їх звільнення був виданий 31 жовтня 2008 року, при цьому, 31 жовтня 2008 року всі 4 працівника працювали повний робочий день.

Таким чином, днем, з якого у цих працівників припинилися трудові обов’язки, тобто, днем фактичного вивільнення працівників є 01 листопада 2008 року.

Судова колегія акцентує увагу, що Закон встановлює 2-місячний строк до вивільнення працівників, а не до видання наказу про звільнення (як рахується в акті перевірки).

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень є правомірними, якщо вони відповідають критеріям обгрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості та пропорційності.

В акті про порушення законодавства України про зайнятість населення №12-14/26 від 26 травня 2009 року відповідач визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 150 765, 42 грн., застосовуючи встановлений Законом строк з надзвичайним формалізмом та необгрунтовано, що, всупереч висновкам суду першої інстанції, не узгоджується з вищенаведеними критеріями.

За таких обставин, судова колегія вважає, що вказаний акт належить визнати нечинним.

Разом з тим, судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо протиправності перевірки та відсутності у інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення повноважень на застосування штрафних санкцій, оскільки ці доводи суперечать п.п.6, 8 "Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року №47 (47-91-п) , згідно з якими, інспекція проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцям та має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені ст.ст. 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог ст.ст. 8 і 18 зазначеного Закону.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій при проведенні перевірки належить відмовити.

Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірними дії щодо застосування штрафних санкцій, визначених в акті про порушення законодавства України про зайнятість населення №12-14/26 від 26 травня 2009 року, судова колегія зазначає наступне.

Визнання нечинним цього акта в цілому (необхідність чого була обгрунтована вище) забезпечить повний захист прав позивача у питанні про застосування до нього штрафних санкцій, відповідно, не має необхідності визнавати неправомірними дії щодо застосування штрафних санкцій, визначених у вказаному акті, у зв’язку з чим, в задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

Також, судова колегія вважає що у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним п.4 перевірки від 26 травня 2009 року №12-19/29 та визнання цього акта таким, що не підлягає виконанню, належить відмовити, з таких підстав.

Акт від 26 травня 2009 року №12-19/29 на відміну від акта про порушення законодавства України про зайнятість населення №12-14/26 від 26 травня 2009 року, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов’язків позивача чи відповідача, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, відповідно у позивача відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ДП "ТВК" до Одеського обласного центру зайнятості і, відповідно, необхідність їх часткового задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову, якою задовольнити частково позовні вимоги ДП "ТВК" до Одеського обласного центру зайнятості.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

Апеляційну скаргу Державного підприємства "ТВК" задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити частково адміністративний позов ДП Міністерства оборони України "Південь" (в теперішній час ДП "ТВК").

Визнати нечинним акт про порушення законодавства України про зайнятість населення №12-14/26 від 26 травня 2009 року.

Відмовити Державному підприємству "ТВК" у задоволенні позовних вимог щодо визнання:

· протиправними дій при здійсненні перевірки державного підприємства Міністерства оборони України "Південь" з питань додержання вимог законодавства України про зайнятість населення та про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

· неправомірними дій щодо застосування штрафних санкцій, викладених в акті №12-14/26 від 26 травня 2009 року.

· недійсним п.4 акта перевірки від 26 травня 2009 року №12-19/29;

· таким, що не підлягає виконанню акт від 26 травня 2009 року №12-19/29.

постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.