розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської обл. від 01.09.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради і його керівника Печененко Мирослави Михайлівни про відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

11.06.2010р. ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради (надалі – відповідач) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26664 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а також понесені судові витрати (а.с.1 і на звороті).

Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської обл. від 01.09.2010р. заявлений позов задоволено частково; стягнуто з відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 23654 грн. 45 коп. без врахування прибуткового податку та інших обов’язкових платежів; стягнуто з місцевого бюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 500 грн. витрат на правову допомогу; постанову допущено до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1105 грн. 50 коп.; у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с.61-64).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради, який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.68-70).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що лише після перегляду в касаційному порядку справи щодо правомірності наказу про скасування конкурсу на заміщення вакантної постанови можливе встановлення факту вимушеного прогулу; також судом безпідставно визначений строк вимушеного прогулу, оскільки такий зумовлений розглядом справи у судах різних інстанцій.

Окрім цього, позивач була прийнята на роботу згідно наказу № 36 від 20.05.2010р. з випробовувальним терміном та звільнена з роботи відповідно до наказу № 82 від 18.08.2010р. у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за результатами випробовувального строку.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста, проведеного 08.07.2008р., переможцем стала ОСОБА_2, яку було рекомендовано начальнику Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради для призначення на посаду провідного спеціаліста сектору призначення (а.с.7).

23.07.2008р. керівником відповідача видано наказ № 84, яким визнано проведений конкурс недійсним та оголошено повторний конкурс на заміщення вакантної посади, який був оскаржений позивачем в судовому порядку.

Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської обл. від 09.12.2008р. визнано незаконним та скасовано оспорюваний наказ, зобов'язано відповідача вирішити питання про прийняття на службу в органи місцевого самоврядування ОСОБА_2 у відповідності до вимог Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) (а.с.2-4).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009р. апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради залишено без задоволення, а постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської обл. від 09.12.2008р. – без змін (а.с.3-6).

24.07.2008р., 14.12.2009р. та 21.01.2010р. позивач зверталася до відповідача із відповідними заявами про прийняття її на роботу на посаду провідного спеціаліста сектору призначення як переможця проведеного конкурсу, а також на виконання прийнятих судових рішень (а.с.11-13).

20.05.2010р. відповідачем видано наказ № 36 "Про призначення на посаду", відповідно до якого ОСОБА_2 призначено з 21.05.2010 р. на посаду провідного спеціаліста сектору призначення відділу державних соціальних виплат; підставою для вказаного наказу наведені рішення конкурсної комісії від 08.07.2008р., заява ОСОБА_2, постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.19).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулюються Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

За змістом ст. 10 Закону України "Про державну службу" прийняття на державну службу в органах місцевого самоврядування здійснюється на конкурсній основі, а порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується КМ України. Постановою КМ України № 169 від 15.02.2002р. (169-2002-п) затверджено Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, відповідно до п.32 якого керівник державного органу протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією на підставі пропозиції останньої приймає рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву.

Рекомендації конкурсної комісії не є обов'язковими для виконання керівником державного органу, якщо будуть встановлені передбачені законом обмеження, які перешкоджають переможцю зайняти вакантну посаду чи бути зарахованим до кадрового резерву. Мотивоване рішення про таку відмову приймається керівником у місячний строк і може бути оскаржене до суду.

Таким чином, після проведення конкурсу в місячний термін, тобто до 08.08.2008р. відповідач Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради повинен був прийняти рішення про працевлаштування позивача на вакантне місце; при цьому відповідачем не наведено обмежень, які перешкоджали переможцю зайняти вакантну посаду, ним не було прийнято мотивоване рішення про відмову в прийнятті позивача на вакантну посаду.

Натомість, лише 20.05.2010р. відповідачем видано наказ про прийняття позивача на вакантну посаду.

Відносини публічної служби є предметом конституційного та адміністративного права. Підстави прийняття на публічну службу, її проходження та припинення визначені законодавством, а не трудовою угодою, а тому спори за участю публічних службовців повинні розглядатися за нормами спеціальних законів. У разі відсутності відповідних положень у конституційному та/або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

За наведених обставин, суд першої інстанції підставно застосував до вказаних правовідносин приписи ч.1 ст. 22 КЗпП України, відповідно до якої забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Згідно з роз’яснень, які містяться в п.6 постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.1992р. (v0009700-92) "Про практику розгляду судами трудових спорів", якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил ч.2 ст.235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Звідси, судом першої інстанції дано правильну оцінку фактичним обставинам справи, які вказують на безпідставну відмову позивачу в прийнятті на публічну службу, через що остання мала вимушений прогул, який тривав не з її вини понад один рік; при цьому період останнього правильно визначено судом з 08.08.2008р. по 20.05.2010р.

В частині обчислення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до п.п.3, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати включається основна заробітна плата, доплати і надбавки; в основу наведеного в судовому рішенні розрахунку покладені дані штатного розпису за 2008 рік, прийнято до уваги посадовий оклад провідного спеціаліста сектору призначення (760 грн.), надбавку за роботу в населеному пункті, який має статус гірського (190 грн.), ранг (55 грн.), вислугу за стаж роботи державного службовця тривалістю 4 роки (100 грн. 50 коп.).

Таким чином, судом підставно визначено розмір середньої заробітної плати позивача 1105 грн. 50 коп., без врахування податків та обов’язкових платежів; при цьому обгрунтованих заперечень щодо проведеного розрахунку апелянтом не наведено.

В частині відшкодування моральної шкоди колегія суддів виходить з того, що згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Між тим, позивачем не представлено достовірних доказів заподіяння їй діями відповідача моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про порушення, які мали місце під час проведення конкурсу на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста, оскільки питання правомірності проведення конкурсу та його результатів було предметом судового розгляду, по результатам якого винесені відповідні рішення судів, які вступили у законну силу.

Окрім цього, на правильність вирішення наведеного спору не має правового значення факт подальшого звільнення позивача з роботи у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за результатами випробовувального строку.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин заявлений позов підлягає до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 94, ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської обл. від 01.09.2010р. в адміністративній справі № 2а-124/10/0902 залишити без задоволення, а згадану постанову суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.