У системі розрахунково-кредитних відносин розрахунки за акредитивом займають сьогодні одне із важливих місць. Звісно, питома вага акредитивів у загальному обсязі розрахункових операцій не така велика як, наприклад, платіжних доручень. Але, як свідчить практика, досить значна кількість учасників договорів купівлі-продажу, поставки тощо (особливо у зовнішньоекономічних відносинах) все ж таки вважають за краще використовувати у торговому обороті саме акредитиви, завдяки чому вирішується низка проблем у взаємовідносинах учасників торгових угод, забезпечується справедливий баланс їх інтересів і максимально знижуються різного роду підприємницькі ризики при здійсненні розрахункових операцій.
Акредитивом, відповідно до змісту ст. 1093 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), є договір, за яким банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) — заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи — бенефщіара. Таким чином, використовуючи акредитив, контрагенти залучають для забезпечення виконання укладеного між ними договору банк (або банки), який виконує роль посередника у розрахунках. Але при цьому необхідно звернути увагу, що акредитив за своєю природою є угодою, відокремленою від договору купівлі-продажу або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані і не зобов'язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий договір. Тобто платіж у межах акредитива обумовлений виконанням не умов договору, укладеного між платником та одержувачем грошових коштів, а умов акредитива, і банки не зобов'язані перевіряти відповідність умов акредитива договору між платником та одержувачем грошових коштів.
При розрахунках за акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб'єктами:
· заявником акредитива — платником, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива (він є боржником за основним зобов'язанням);
· банком-емітентом — банком платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
· одержувачем грошових коштів (бенефіціаром) — особою, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо, тобто кредитор за основним зобов'язанням);
· виконуючим банком — банком одержувача грошових коштів або іншим банком, що за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві.
Існує декілька видів акредитивів. Так, згідно з ч. 2 ст. 1093 ЦКУ та п. 8. 4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (далі — Інструкція) банк-емітент може відкривати покриті акредитиви (для здійснення платежів за ними завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку) та непокриті (акредитиви, оплата за якими при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту). Таким чином, покритий акредитив завжди передбачає попереднє депонування коштів (яке, до речі, можна здійснити також і за рахунок кредиту, отриманого платником у банку-емітенті). Відкриття ж непокритого акредитива завжди пов'язано з підвищеними ризиками зі сторони банку-емітенту, оскільки за таких обставин саме він гарантує здійснення платежів одержувачу грошових коштів.
Таку операцію банки, зазвичай, розглядають як кредит, а тому для забезпечення виконання зобов'язань заявника акредитива щодо надання банку покриття до моменту очікуваного платежу за акредитивом або відшкодування витрат банку за здійсненим платежем можуть використовуватися ті ж самі способи забезпечення, що й для кредитного договору (наприклад, застава чи порука).
Також акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Відповідно до ст. 1094 ЦКУ та п. 8.6. Інструкції відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення одержувача грошових коштів (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом) і без ризику бути притягнутим за це до відповідальності. Але виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива.
Безвідкличний акредитив не може бути анульований або змінений без згоди на це одержувача грошових коштів (ст. 1095 ЦКУ) - при порушенні цього положення одержувач грошових коштів вправі пред'явити до банку-емітента вимоги про відшкодування збитків, засновані на акредитивній угоді, а до платника — про здійснення розрахунків на підставі відповідного договору, з якого виникло грошове зобов'язання. На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж відповідно до умов акредитива. Такий безвідкличний акредитив не може бути анульований чи змінений без згоди виконуючого банку.
На кожному акредитиві має бути чітко зазначено, є він відкличним чи безвідкличним. У разі ж відсутності такої позначки акредитив згідно з п. 8. 5. Інструкції вважається безвідкличним.
Для відкриття акредитива клієнт (платник) подає до банку-емітента заяву встановленого зразка (форма заяви на акредитив міститься у Додатку № 7 до Інструкції) не менше ніж у трьох примірниках (а, зазвичай, — у чотирьох) та в разі відкриття покритого акредитива — відповідні платіжні доручення. Слід звернути увагу, що усі реквізити, які передбачені формою заяви, є обов'язковими (звісно, окрім реквізиту "Додаткові умови"), і якщо немає хоча б одного з них, акредитив не відкривається і заява повертається заявнику без виконання.
Після прийняття заяви на акредитив банк-емітент визначає спосіб виконання акредитива та виконуючий банк, здійснює відповідні бухгалтерські записи і надсилає повідомлення про відкриття й умови акредитива одержувачеві грошових коштів – лише після здійснення усіх вказаних дій акредитив вважається відкритим.
Зрозуміло, що для здійснення розрахунків за акредитивом самого лише його відкриття замало — для виконання акредитива одержувач грошових коштів має подати до виконуючого банку усі документи, надання яких передбачено умовами акредитива (ч. 1 ст. 1096 ЦКУ). Ці документи повинні підтверджувати виконання одержувачем грошових коштів умов основного договору (наприклад, відвантаження товару), що повністю відповідають умовам акредитива.
Необхідно пам'ятати, що акредитивне зобов'язання є суворо формальним. Відповідно до п. 8. 21. Інструкції виконуючий банк ретельно перевіряє подані одержувачем коштів документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує одержувача грошових коштів, і надсилає відповідне повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Таке повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки.
У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді виконуючий банк повертає одержувачеві грошових коштів усі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.
Також не приймаються до оплати за акредитивом документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить один одному. Якщо ж виконуючий банк за рахунок заброньованих коштів оплатив документи з розбіжностями без повідомлення банку-емітента та отримання від нього відповідних повноважень, а в подальшому банк-емітент відмовив у оплаті цих документів, то виконуючий банк буде зобов'язаний відшкодувати банку-емітенту суму, сплачену одержувачеві грошових коштів з порушенням умов акредитива (ч. 3 ст. 1096 ЦКУ).
Щодо закриття акредитива, то вичерпний перелік підстав для цього наведено у ч. 1 ст. 1097 ЦКУ. Так, відповідно до вказаної правової норми акредитив закривається у разі:
· спливу строку дії акредитива — дата, зазначена в заяві на акредитив, є останнім днем для подання одержувачем грошових коштів документів, передбачених умовами акредитива (у день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня перераховує ці кошти в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли, а банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів; про закриття непокритого акредитива у зв'язку із закінченням строку його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту, який списує суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів);
· відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива (у такому випадку підставою для закриття акредитива буде подання одержувачем грошових коштів письмової заяви про відмову від своїх прав за акредитивом);
· повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива — відкличний акредитив може бути анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення одержувача грошових коштів (анульований банком-емітентом відкличний акредитив закривається в день надходження повідомлення про його анулювання).
Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент та повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива, яку банк-емітент повинен зарахувати на рахунок платника. Оскільки у законодавстві не вказано строк повернення невикористаної суми акредитива у банк-емітент, то таке повернення коштів має бути здійснено в період, звичайний для здійснення операцій з перерахування коштів — тобто не пізніше наступного банківського дня після надходження у виконуючий банк відповідного документа чи спливу строку дії акредитиву.
Зазвичай, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання акредитивної операції має договірний характер, тому, як правило, банк-емітент несе відповідальність перед платником, а виконуючий банк — перед банком-емітентом. Пред'явлення платником позовних вимог безпосередньо до виконуючого банку не допускається, за винятком випадків, передбачених у ст. 1097 ЦКУ. Так, у разі порушення виконуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива відповідальність перед платником може бути за рішенням суду покладена на виконуючий банк. До порушень, які можуть бути здійсненні виконуючим банком, належить недотримання порядку виконання акредитиву, встановленого положеннями ст. 1096 ЦКУ та банківськими правилами.
Зважаючи на те, що акредитив є грошовим зобов'язанням банку-емітента, при необґрунтованій відмові виконуючого банку виплатити одержувачу грошових коштів відповідну суму останній може висунути свої вимоги саме до банка-емітента, тоді як виконуючий банк, зазвичай, не несе перед одержувачем коштів ніякої відповідальності. Повною мірою це правило застосовується до непокритого непідтвердженого акредитива. У той же час, якщо вимоги одержувача грошових коштів ґрунтуються на факті невиконання виконуючим банком умов покритого непідтвердженого акредитива, суд вправі покласти відповідальність на виконуючий банк. У разі ж, коли вимоги одержувача грошових коштів до виконуючого банку випливають з підтвердженого акредитива (як покритого, так і непокритого), то виконуючий банк нестиме відповідальність нарівні з банком-емітентом, а вибір конкретного відповідача здійснюватиметься одержувачем грошових коштів.
Звичайно, для одержувачів грошових коштів акредитивна форма розрахунків є набагато привабливішою, ніж для платників. Так, безумовною перевагою застосування акредитива для одержувача грошових коштів є те, що він має тверду гарантію того, що отримає належні йому платежі (оплату за поставлений товар, надані послуги тощо) проти представлених документів, які оформлені відповідно до умов акредитива — адже акредитив є зобов'язанням банку-емітента провести оплату документів, представлених згідно з умовами акредитива, і платіж не може бути затриманий або не здійснений платником. Водночас, платникам розрахунки з використанням акредитива не такі вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує їх фінансове становище, але разом з тим, висуваючи жорсткі вимоги до оформлення документів згідно з умовами акредитива, банки захищають й інтереси платника, діючи відповідно до його інструкцій, і платник може бути впевнений у тому, що платіж буде проведений лише після надання усіх документів, оформлених відповідно до і умов акредитива.