розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрклімат"на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 року у справі за їх позовом до Київської регіональної митниці про визнання нечинними податкових повідомлень, –

ТОВ "Укрклімат"звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання нечинними податкових повідомлень від 19.05.2010 року №№ 92, 93.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ "Укрклімат"подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Київської регіональної митниці у відповідності до Наказу Київської регіональної митниці від 09.04.2010 р. №346 у термін з 13.04.2010 року по 26.04.2010 року проведена камеральна перевірка TOB "Укрклімат"(код ЄДРПОУ 32385798) з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару "Установки для кондиціонування повітря".

В ході перевірки встановлено, що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту товарів. У тому числі, позивач ввозив товари "Установки для кондиціонування повітря"(надалі по тексту –установки), до складу яких входять зовнішні блоки моделей: RXYQI2P7W1B, CMSQ200A7W1B, ERQ250A7W1B, ERQ200A7W1B, RKYQ16P8Y1B, EWLP020KAW1N, RXQI2P7W1B, RXQ18P7W1BA, RXQ8P7W1B, RXQ10P7W1B, RWEYQ10PY1R, RXYQ10P7W1B, VATYP450AMY1, RXQ16P7W1BA, EWWP028KAW1, RZQ200C7Y1B, RXYQ8P7W1BR1, ERQ200A7W1B, що працюють в режимах "холод-тепло"та "холод".

На товар, який класифікується у підкатегорії УКТ ЗЕД 8415 81 90 90, Законом України "Про Митний тариф України" (2371-14) встановлена ставка ввізного мита 2 %.

На товар, який класифікується у підкатегорії УКТ ЗЕД 8415 82 80.90. Законом України "Про Митний тариф України" (2371-14) встановлена ставка ввізного мита 5 %.

Камеральною перевіркою установлено методологічні помилки - факти невірного декларування підприємством кодів товарів "Установки для кондиціонування повітря"згідно УКТ ЗЕД за вищезазначеними ВМД.

В ході камеральної перевірки було встановлено факт відсутності у підприємства обґрунтованого підходу до визначення коду установок під час декларування товарів. Так, установка для кондиціонування повітря із зовнішнім блоком типу RXQI2P7W1B в грудні 2009 року підприємством була задекларована за ВМД №100000008/9/188476 за кодом УКТЗЕД 8415828090 (ставка мита-5%), а вже в січні 2010 року ця ж сама установка була задекларована підприємством за ВМД №100000019/10/639803 за кодом УКТЗЕД 8415819090 (ставка мита - 2%).

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 26.04.2010 року № к/12/10/100000000/323 85798.

На підставі Акту перевірки винесено податкові повідомлення форми "Р" від 19.05.2010 року № 92, № 93, загальна сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до Держбюджету та визначена у податкових повідомленнях складає - 143978,13 грн., у тому числі штрафні санкції - 6 856,11 грн.

Вважаючи, що податкові рішення прийнято з порушенням норм чинного податкового законодавства позивач звернувся з відповідним повозом до суду.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У першу чергу апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні і пересиланні) товарів на митну територію України.

У відповідності до ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно із статтею 86 Митного кодексу України визначений порядок прийняття митної декларації, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні-документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксується посадовою особою митного органу, що прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію (574-97-п) , достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

Згідно із частинами 2-3 пункту 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (z0439-05) , з моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із ст. 267 Митного кодексу України передбачено, що для визначення митної вартості товарів до ціни угоди додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Статтею 267 Митного кодексу також встановлено, що витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України не включаються за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Відповідно до цих норм до митної вартості включається: ціна товару зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) та інші витрати, якщо вони не включені до рахунку-фактури (фактурної вартості).

Ст. 312 Митного кодексу України встановлює та регламентує порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а саме: ведення УКТЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодуванню товарів в УКТЗЕД (п. 1 ст.312 МК України).

Отже, з вищенаведеного випливає, що за порушення норм Митного кодексу України (92-15) при визначенні розмірів ввізного та вивізного мита до порушника застосовується відповідальність, відповідними держаними органами, а саме митними органами.

Згідно з п. 6.1. ст. 6 Закону № 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання

розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий

контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому

зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону,

відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку,чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У відповідності до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу –необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрклімат"–відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.