розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2010 року у справі № 2а-21895/10/0570 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання виконати пункти листа вимоги від 16.02.2010 року за № 05-08-11-17/1373,-

У вересні 2010 року Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання виконати пункти листа вимоги від 16.02.2010 року за № 05-08-11-17/1373.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.1.1.6.1 плану роботи на IV вартал 2009р. Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління Державної служби охорони при Головному управлінню Міністерства внутрішніх прав України в Донецькій області за період 2007р., 2008р. по завершений звітний період 2009року. За наслідками ревізії складено акт від 30.12.2010 року №05-04.2-17/03 №08-13/2, який підписаний посадовими особами об’єкту контролю із запереченнями. Відповідно до ч.1 п.7 ст.10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України" від 26.01.1993р. за №2939-ХИ відповідачу було пред'явлено вимогу №05-08-11-17/1373 від 16.02.2010р., яку станом на момент звернення до суду відповідачем не виконано в повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2010 року позов Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області було задоволено частково, а саме: зобов'язано Головне управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняти всі необхідні заходи для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-господарської діяльності, в тому числі шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб, а саме: забезпечити відшкодування зайво нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги шляхом утримання зайво сплаченої матеріальної допомоги з заробітної плати переліку працівників. Зобов'язано Головне управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняти всі необхідні заходи для забезпечення повного відшкодування порушень фінансового - господарської діяльності, в тому числі шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб, а саме: усунути не донарахування матеріальної допомоги та лікарняних шляхом донарахування та сплати переліку працівників. В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2010 року та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції при винесенні постанови не з’ясував повністю обставини які мають значення для справи, а норми матеріального права були застосовані судом не вірно. Відповідач зазначив, що виконання вимоги №95-08-11-17/1373 від 16.02.2010 року не порушивши діючого законодавства неможливо, оскільки вчинення дій щодо стягнення зайве виплачених сум прямо суперечить приписам статті 127 КЗПП України. І позивач це визнав, змінивши 01.02.2010 року розмір своїх вимог. Але позивачем були змінені лише позовні вимоги при тому, що сама вимога № 95-08-11-17/1373 від 16.02.2010 року залишена без змін. Тобто на час ухвалення рішення, як на час видання вимоги, в неї не має персоніфікації належних до стягнення та виплати сум і ці суми вказані невірно. Таким чином, УДСО при ГУМВС України в Донецькій області за рішенням суду має вчинити дії, про які не йдеться в вимозі №95-08-11-17/1373 від 16.03.2010 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі – задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ч. 1 п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу Україні" від 26.01.1993р. за № 2939-ХП за наслідками проведеної ревізії відповідачу було пред'явлено вимогу № 05-08-11-17/1373 від 16.02.2010р., якою останнього зобов'язано прийняти всі необхідні заходи для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-господарської діяльності, в тому числі шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб: забезпечити відшкодування зайво зарахованої та виплаченої матеріальної допомоги на загальну суму 161,39грн. шляхом утримання зайво сплаченої матеріальної допомоги з заробітної плати працівників; усунути не врахування матеріальної допомоги та лікарняних на загальну суму 3226,54грн. шляхом врахування та сплати працівникам управління; привести у відповідність бухгалтерський облік шляхом списання нематеріальних активів по бухгалтерському обліку на суму 49,69грн.

УДСО при ГУМВС України в Донецькій області приписи вказаної вимоги були оскаржені до суду. Але постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року, яка набрала законної сили, в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій КРУ неправомірними, а також визнання та скасування вимоги № 05-08-11-17/1373 від 16.02.2010 року відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Судом першої інстанції також встановлено, що на момент звернення позивача до суду його вимога № 05-08-11-17/1373 від 16.02.2010р. відповідачем не була виконана в повному обсязі.

Так, відповідно до додатку № 6 до акту ревізії позивачем було складено перелік осіб щодо яких було виявлено факт не донарахування матеріальної допомоги, проти якого відповідач не заперечує.

Також, ревізією було встановлено, що відповідачем не забезпечено відшкодування зайво нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги шляхом утримання зайво сплаченої матеріальної допомоги з заробітної плати переліку працівників.

Судом першої інстанції встановлено і цей факт не оспорюється відповідачем в апеляційній скарзі, що останнім приймались заходи щодо виконання вимоги № 05-08-11-17/1373 від 16.02.2010 року в частини утримання зайве нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги та не донарахування матеріальної допомоги та лікарняних певним особам, але зазначені заходи не призвели до повного виконання приписів спірної вимоги позивача. Так, залишок невідшкодованих сум зайве нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги працівників відповідача складає у ОСОБА_6 – 33,84 грн., ОСОБА_7 – 0,36 грн, а залишок не донарахованої матеріальної допомоги та лікарняних працівникам складає – ОСОБА_8 – 138,79 грн., ОСОБА_9 – 0,48 грн., ОСОБА_10 – 23,8 грн., ОСОБА_11 – 87,56 грн., ОСОБА_12 – 25,76 грн., ОСОБА_13 – 15 грн., ОСОБА_14 – 5,33 грн., ОСОБА_15 – 93,09 грн., ОСОБА_16 – 30,87 грн., ОСОБА_17 – 28,2 грн., ОСОБА_18 – 0,02 грн., ОСОБА_19 – 17,48 грн., ОСОБА_20 – 0,63 грн., ОСОБА_21 – 0,54 грн.

Доводи відповідача, що утримання зайво нарахованих сум матеріальної допомоги суперечить вимогам статті 127 КЗпП України не ґрунтується на вимогах даної статті, оскільки п. 1 цієї статті передбачено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, в тому числі для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.

З акту ревізії вбачається і це не заперечується відповідачем, що зайві суми були нараховані та виплачені внаслідок помилок при обчисленні середньоденної заробітної плати працівників, тобто в результаті саме лічильних помилок, що дає підстави відповідачу для відрахування цих сум із заробітної плати робітників.

Доводи відповідача щодо неможливості нарахування недоплачених сум взагалі не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки донарахування та виплата таких сум не передбачають їх наступного стягнення з осіб, винних у такому не донарахуванні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приписи вимоги в частині забезпечення відшкодування зайво нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги шляхом утримання зайво сплаченої матеріальної допомоги з заробітної плати, а також усунення не донарахування матеріальної допомоги та лікарняних шляхом донарахування та сплати цих сум підлягають виконанню відповідачем і останнього необхідно зобов’язати їх виконати.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного- процесуального кодексу України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

З наведених норм вбачається, що звернення до суду з позовом є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд і ніхто не може зобов’язати особу звернутись до суду з тим, чи іншим позовом. Диспозитивність процесу – є однією із засад судочинства згідно ст. 129 Конституції України, у зв’язку з чим суд вважає неможливим зобов’язувати відповідача пред’являти цивільні позови до винних осіб для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-господарської діяльності, як зазначено у вимозі позивача, оскільки звернення особи з такими позовами є правом, а не обов’язком останньої. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині і в їх задоволенні необхідно відмовити.

Також колегія суддів зазначає, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, яке судом першої інстанції зобов’язано вчинити зазначені в постанові дії, не є учасником даного спору, а відповідно не брало участь у розгляді справи та не мало можливості захистити свої права та інтереси, у зв’язку з чим суд першої інстанції незаконно вирішив питання про його права та обов’язки.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 211, 254 КАС України, колегія суддів-

Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області – задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 грудня 2010 року у справі № 2а-21895/10/0570 за позовом Контрольно-ревезійного управління в Донецькій області до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання виконати пункти листа вимоги від 16.02.2010 року за № 05-08-11-17/1373 – скасувати.

Позовні вимоги Контрольно-ревезійного управління в Донецькій області до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання виконати пункти листа вимоги від 16.02.2010 року за № 05-08-11-17/1373 – задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняти всі необхідні заходи для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-господарської діяльності, а саме: забезпечити відшкодування зайво нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги шляхом утримання зайво сплаченої матеріальної допомоги з заробітної плати наступних працівників: ОСОБА_6 (іпн НОМЕР_1) – 33,84 грн., ОСОБА_7 (іпн НОМЕР_2) – 0,36 грн.

Зобов'язати Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняти всі необхідні заходи для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-господарської діяльності, а саме: усунути не донарахування матеріальної допомоги та лікарняних шляхом донарахування та сплати наступним працівникам: ОСОБА_8 (іпн НОМЕР_3) – 138,79 грн., ОСОБА_9 (іпн - НОМЕР_4) – 0,48 грн., ОСОБА_10 – 23,8 грн., ОСОБА_11 – 87,56 грн., ОСОБА_12 – 25,76 грн., ОСОБА_13 – 15 грн., ОСОБА_14 – 5,33 грн., ОСОБА_15 – 93,09 грн., ОСОБА_16 – 30,87 грн., ОСОБА_17 – 28,2 грн., ОСОБА_18 (іпн НОМЕР_5) – 0,02 грн., ОСОБА_19 (іпн - НОМЕР_6) – 17,48 грн., ОСОБА_20 (іпн - НОМЕР_7) – 0,63 грн., ОСОБА_21 – 0,54 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 18 січня 2011 року. Повний текст виготовлено 21 січня 2011 року.

постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.