Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2010 року позовні вимоги фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень, задоволені. Визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 15.06.2009 року №0005741702/0, від 08.09.2009 року №0005741702/1, від 05.11.2009 року №0005741702/2, від 07.12.2009 року №0005741702/3 про визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40849,50 грн., в тому числі за основним платежем 27233,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13616,50 грн. Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 2971,78 грн. судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2010 року, прийняти нове рішення по справі, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі діючого законодавства, за результатами перевірки позивача, у зв'язку виявленими порушеннями, а саме: позивач, до складу податкового кредиту перевірених податкових періодів, безпідставно відніс суми податку за податковими накладними, які були виписані у попередніх періодах. Окрім того, представник відповідача посилається на можливість позивача вимагати видачі податкових накладних у періоді їх виписки або міг скористатись правом подати податковому органу разом із податковою декларацією скаргу на постачальника, який відмовився видати податкову накладну. Також, представник відповідача зазначив, що позивач порушив встановлений порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки право платника податку на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередньому податковому періоді, виникає у разі корегування податкового кредиту того періоду, в якому відбулась поставка (самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду.

Сторони в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з’явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 (далі –позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі –відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0005741702/0, №0005741702/1, №0005741702/2, №0005741702/3.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є фізичною особою –підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (а.с. 59, 60).

Посадовою особою податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій позивача, наданих за березень і квітень 2008 року, за результатами перевірки складено акт від 02.06.2009 року №4903/17-2 (а.с. 13-19), за висновками якого збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 27233,00 грн.

В порушення приписів п. 2.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 (z0925-05) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (z0925-05) , у висновку акта від 02.06.2009 року №4903/17-2 не зазначено виявлених порушень податкового та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів з розбивкою за податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

На підставі даного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009 року №0005741702/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40849,50 грн., в тому числі за основним платежем 27233,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13616,50 грн.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження, відповідно до ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181), за наслідками розгляду його скарги ДПІ у м. Сімферополі і податковими органами вищого рівня первинне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253 (z0567-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 (z0567-01) , ДПІ у м. Сімферополі прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.2009 року №0005741702/1, від 05.11.2009 року №0005741702/2 та від 07.12.2009 року №0005741702/3, які є предметом оскарження у даній справі. Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253 (z0567-01) затверджено форму податкового повідомлення-рішення за формою "Р". Вказана форма передбачає обов’язкове зазначення у податковому повідомленні-рішенні пункту та статті нормативно-правового акта, який є підставою для здійснення розрахунку або перерахунку суми податкового зобов'язання (застосування штрафних (фінансових) санкцій)). Втім, спірні податкові повідомлення-рішення таких даних не містять.

В основу висновку позивача про порушення позивачем правил оподаткування, які потягли прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, покладено наступні обставини.

Позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за березень і квітень 2008 року (а.с. 33-35, 48-53). Згідно із розшифровками податкового кредиту в розрізі контрагентів до складу податкового кредиту позивач відніс суми податку, сплаченого у ціні товару (послуги), постачальнику з індивідуальним податковим номером 328414101289, періодом виписки податкових накладних є червень-листопад 2006 року.

Згідно із актом перевірки від 02.06.2009 року №4903/17-2 (а.с. 16), позивач, до складу податкового кредиту перевірених податкових періодів, безпідставно відніс суми податку за податковими накладними, які були виписані у періоді, який охоплено плановою виїзною перевіркою, за результатами якої складено акт від 27.12.2006 року №728/17-1/НОМЕР_1 (період перевірки: з 16.06.2004 року по 30.09.2006 року, а.с. 131).

За даними акту перевірки безпідставно віднесені до складу податкового кредиту: у березні 2008 року –20283,00 грн.; у квітні 2008 року –6950,00 грн.).

Згідно із висновком експертного дослідження (а.с. 151-160), у березні 2008 року позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку за наступними податковими накладними, виписаними ТОВ "Фірма "Строй-Дізайн" (індивідуальний податковий номер 328414101289) за період до 30.09.2006 року:

від 14.06.2006 року №35 на суму ПДВ 3333,33 грн.;

від 14.06.2006 року №36 на суму ПДВ 3333,33 грн.;

від 24.07.2006 року №20 на суму ПДВ 3333,32 грн.;

від 18.08.2006 року №26 на суму ПДВ 4116,66 грн.;

від 31.08.2006 року №28 на суму ПДВ 2833,34 грн.;

від 11.09.2006 року №33 на суму ПДВ 3333,29 грн.

У квітні 2008 року платник податку сформував податковий кредит за рахунок віднесення до його складу сум податку за податковими накладними з датою виписки до 30.09.2006 року:

від 07.06.2006 року №34 на суму ПДВ 1700,00 грн.;

від 09.08.2006 року №24 на суму ПДВ 1666,67 грн.;

від 05.09.2006 року №31 на суму ПДВ 3583,34 грн.

Судом досліджені вказані податкові накладні, їх копії долучено до матеріалів справи (а.с. 36-47, 55-58).

В реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 112, 113) зазначено періоди отримання позивачем зазначених податкових накладних, які відповідають податковим періодам, в яких суми податку віднесено до складу податкового кредиту. Зазначене суд вважає належним підтвердженням отримання таких податкових накладних саме у березні і квітні 2008 року.

Згідно із абзацами 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Окрім того, відповідно до положення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

З приписів п. 5.8 Порядку заповнення і подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (z0250-97) вбачається, що рядок 16 податкової декларації (на необхідності заповнення якого наполягає відповідач) призначений для самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації; збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону; коригування, яке пов'язане з використанням раніше придбаних товарів (послуг), основних фондів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів (послуг) або переробними підприємствами готової продукції, а частково для інших; або для інших випадків збільшення (зменшення) податкового кредиту.

Право платника податку на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередньому податковому періоді, виникає в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано платником податку. У даному випадку не відбувається корегування сум податкового кредиту будь-яких інших податкових періодів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, та є необґрунтованими, оскільки позивач правомірно сформував податковий кредит у деклараціях з ПДВ за березень і квітень 2008 року, так як віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано. Окрім того, щодо доводів відповідача, щодо можливості позивача вимагати видачі податкових накладних у періоді їх виписки або можливості скористатись правом подати податковому органу разом із податковою декларацією скаргу на постачальника, який відмовився видати податкову накладну, судова колегія робить висновок, що законодавством передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обов’язок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки. Також, з доводами апеляційної скарги відносно порушення позивачем встановленого порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки право платника податку на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередньому податковому періоді, виникає у разі корегування податкового кредиту того періоду, в якому відбулась поставка, судова колегія не погоджується, оскільки в даному випадку не відбувається корегування сум податкового кредиту будь-яких інших податкових періодів, а право платника податку на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередньому податковому періоді, виникає в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано платником податку.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.04.10 у справі № 2а-14899/09/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.