розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корсунь –Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Корсунь –Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

У березні 2010 року ОСОБА_2 (далі –Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Корсунь –Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області (далі –Відповідачів) в якому просив визнати дії неправомірними та зобов’язати вчинити певні дії.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року вимоги адміністративного позову задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав відмову Корсунь –Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області, щодо виплати ОСОБА_2 грошової допомоги відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) неправомірною та стягнув з Корсунь –Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області на користь позивача грошову допомогу відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) в розмірі 10 630 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 17 642, 69грн., а всього 28 272, 69грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що прийняте судом першої інстанції рішення з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши обох сторін, що з’явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснив нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) в розмірі 10 посадових окладів, позивач звернулась до УПФУ України в м. біла Церква з наданням документів для оформлення пенсії державного службовця 01.03.2010р., тобто на час прийняття на облік до пенсійного фонду позивач не отримала повний розрахунок.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 47, 116 КЗпП України (322-08) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства провадиться в день звільнення, про що письмово повідомляється працівника перед такою виплатою.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, отже, позивач має право на отримання щорічні відпустки (чи грошової компенсації за невикористану відпустку) повної тривалості та додаткової відпустки після настання шестимісячного терміну, а використала за бажанням 23 дні відпустки для санаторно-курортного лікування і отримала за даний період кошти.

Оскільки в день звільнення позивача з посади, відповідач не виплатив їй повного розрахунку при звільненні, а саме грошової допомоги відповідно до ст. 37 ЗУ "Про державну службу" та позивач не була повідомлена письмово про виплату нарахованих сум при звільненні, то відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Апеляційна інстанція, погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки відповідач не здійснив нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до ст. 37 ЗУ "Про державну службу" в розмірі 10 посадових окладів, позивач звернулась до УПФ України в м. Біла Церква з наданням документів для оформлення пенсії державного службовця 01.03.2010р., тобто на час прийняття на облік до пенсійного фонду позивач не отримала повний розрахунок, тому вимога позивача про виплату середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні підлягає задоволенню частково в розмірі 17 642, 69грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини викладені в апеляційні скарзі до уваги не приймаються та спростовуються вищевикладеним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу –залишити без задоволення, а постанову –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суду, -

Апеляційну скаргу Корсунь –Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області –залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2010 року –без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.