розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів у розмірі 20714,98 грн., -

У грудні 2009 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 20714,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нову про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п.1 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Деснянського районного центру зайнятості №15038 від 11.12.2008 року позивачу наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі з 11.12.2008 року.

08.07.2009 року працівниками Деснянського РЦЗ було проведено перевірку даних, які були підставою для надання ОСОБА_3 статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення шляхом звірки з інформацією Державної податкової інспекції.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Укрспецвибух"з 16.01.2007 року по 31.10.2008 року про що свідчить копія наказу від 16.01.2007 року № 1-Л про покладення на ОСОБА_3 виконання обов'язків директора вказаного товариства та копія наказу від 31.10.2008 року №7-Л про звільнення його з посади директора ТОВ "Укрспецвибух"та згідно п. З цього наказу підпис на всіх фінансових звітах та документах покладено на засновника ОСОБА_3

За результатами проведеної перевірки, 14.10.2009 року відповідач був знятий з обліку у Деснянському РЦЗ у зв’язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Апелянт вважає, що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення до Деснянського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного мав трудові відносини з ТОВ "Укрспецвибух"та станом на 15.07.2009 року відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був його засновником та керівником.

Однак з такими доводами апелянта не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" (742-15) .

Відповідно до ст. 2 даного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Пунктом 8 статті 31 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Наказом № 7-л від 31.10.2008 року відповідача було звільнено з посади директора ТОВ "Укрспецвибух" без призначення нового. Тому зміни щодо керівництва товариства не могли бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки державний реєстратор може внести відповідний запис лише за умови внесення нового запису про нового керівника юридичної особи. Відтак, в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником продовжував бути зазначений ОСОБА_3

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач надав звіт до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за 1 півріччя 2009 року за власним підписом, що підтверджує його статус як керівника підприємства.

Однак колегія суддів зазначає, що навіть за відсутності офіційно оформленого керівника юридичної особи вона має здавати звітність згідно вимог чинного законодавства, а тому ОСОБА_3, відповідно до наказу № 7-л мав право підписувати всі фінансові звіти підприємства, як засновник та подавав їх за необхідністю до установ та організацій.

Крім того, позивачем ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції не доведено факт отримання відповідачем у період з 11.12.2008 року по 13.10.2009 року будь-яких доходів від господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 167 ГК України володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що у спірний період відповідач мав право на отримання допомоги по безробіттю, оскільки будучи єдиним засновником товариства не здійснював підприємницьку діяльність у розумінні ст. 128 ГК України, не отримував заробітку або іншого передбаченого законодавством доходу, умисності дій щодо невиконання ним своїх обов`язків позивачем не доведено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволення позову та вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.