розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Інжиніринг"на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року у справі №2а-1878/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Інжиніринг"до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіперіон Д", за участю Прокуратури Дніпропетровської області про визнання рішень і карток відмови недійсними та відшкодування шкоди, -

У лютому 2010 року ТОВ "Вест Інжиніринг"звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача –ТОВ "Гіперіон Д", в якій просило визнати недійсними рішення Дніпропетровської митниці №110000003/2009/301786/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301787/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301791/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301790/2 від 18.12.2009 року про визначення митної вартості товару, визнати недійсними видані Дніпропетровською митницею картки відмови у митному оформленні товарів №110000003/9/002462 від 18.12.2009 року, №110000003/9/002463 від 18.12.2009 року, №110000003/9/0022468 від 18.12.2009 року, №110000003/9/002467 від 18.12.2009 року, стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ТОВ "Вест Інжиніринг"грошові кошти у розмірі 159689,79 грн. у якості відшкодування шкоди, завданої прийняттям рішень Дніпропетровською митницею №110000003/2009/301786/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301787/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301791/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301790/2 від 18.12.2009 року про визначення митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач –ТОВ "Вест Інжиніринг"та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважав, що брокер не уповноважена приймати рішення про наявність чи відсутність можливості подання на вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження митної вартості, а запис вчинений митним брокером у деклараціях митної вартості не має юридичної сили і тому не може розглядатися як доказ відмови від надання додаткових документів, витребуваних митницею, оскільки главою 26 Митного кодексу України (92-15) врегульовано правовий статус митного брокера, який виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє. Відповідач не повинен був застосовувати п.6 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордону України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 року №667 (z0968-07) , оскільки цей Порядок не стосується визначення митної вартості товарів. Позивач на підставі ч.3 ст. 264 Митного кодексу України сплатив податки і збори згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, а тому не надавав ніяких гарантійних зобов’язань, оскільки ця сплата була здійснена до завершення митного оформлення товару. Дніпропетровська митниця не мала правових підстав, встановлених Митним кодексом України (92-15) , для невизнання митної вартості товару, яка була визначена декларантом за методом 1, у порушення ст., ст. 3, 41, 45, 260, 265- 267 Митного кодексу України відповідач прийняв оскаржувані рішення про визначення митної вартості за методом 6, керуючись нормами підзаконних нормативно-правових актів.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що дії посадових осіб митниці з визначення митної вартості заявленого позивачем товару за методом 6 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що митний брокер мав законні повноваження, необхідні для митно-брокерського обслуговування та митного оформлення вантажу, передбачені договором від 01.08.2009 року, відповідно до п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи, в тому числі –висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. У зв’язку із суб’єктивною спрямованістю інформації, викладеної у висновку ДП "Держзовнішінформ"та неможливості проведення обчислення відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України, зазначені відомості неможливо застосувати для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару –"макаронні вироби (фігурна лапша Dolcetto, перо Dolcetto, ракушки Dolcetto, спіралі Dolcetto, спагеті Dolcetto", що надійшов на його адресу на підставі контракту від 20.04.2009 року №1031. Митне оформлення товару здійснювалось ТОВ "Гіперіон Д"на підставі договору доручення від 01.08.2009 року №3198. Митна вартість товару була заявлена шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору відповідно до ст. 267 Митного кодексу України (метод 1), а саме: №110000003/9/329291 заявлено митну вартість 11081,80 євро (0,555 євро за 1кг) (133317,31 грн.-6.583 грн. за 1 кг); №110000003/9/329287 заявлено митну вартість 11968,69,80 євро (0,5878 євро за 1кг) (143968,80 грн.-7,0715 грн. за 1 кг); №110000003/9/330220 заявлено митну вартість 10702,07 євро (0,5365 євро за 1кг) (124078,03 грн.-6,220 грн. за 1 кг); №110000003/9/330218 заявлено митну вартість 11499,47 євро (0,568 євро за 1кг) (133322,95 грн.-6,683 грн. за 1 кг).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були надані документи: уніфікована митна квитанція МД-1 від 03.12.2009 року №346635, №346599, від 11.12.2009 року №3533048, №3533047; облікова карта суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності від 25.04.2008 року №11000/3/08/311847; попередня митна декларація від 02.12.2009 року №110000006/9/311699, №110000006/9/311697/001 від 10.12.2009 року, №110000006/2009/311985/001, №110000006/2009/311986/001; накладна СМR від 30.11.2009 року №138619, від 01.12.2009 року №018666, від 09.12.2009 року №№000876, №018670; довідка транспортних витрат від 01.12.2009 року №746, №747, від 10.12.2009 року №750, №751; калькуляція транспортних витрат від 07.12.2009 року, від 14.12.2009 року; лист від 15.12.2009 року №8/1685; рахунок-фактура (інвойс) від 30.11.2009 року №70/В/2009, від 01.12.2009 року №705/В/2009, від 09.12.2009 року №725/В/2009, №726/В/2009 від 23.11.2009 року, №VАТ 725/В/2009, № VАТ 726/В/2009; пакувальний лист від 30.11.2009 року, від 01.12.2009 року, від 09.12.2009 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.04.2009 року №1031 із специфікацією від 09.11.2009 року №4/3; внутрішній договір (контракт) комісії від 14.08.2008 року №10-07/08 із додатками; внутрішній договір (контракт) доручення від 01.08.2009 року №3198; договір (контракт) про перевезення від 04.03.2009 року №139/848 від 13.10.2009 року №986; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.02.2009 року №05.03.02-03/9738; протокол досліджень проб харчових продуктів від 23.02.2009 року №1040; довідка Дніпропетровської ДПІВ про декларування валютних цінностей від 22.10.2009 року №89; сертифікат про походження товару від 30.11.2009 року №РL/МF/АС 0430766 від 01.12.2009 року, №РL/МF/АС від 09.12.2009 року, №РL/МF/АС 0430790, №РL/МF/АС 0430789; експортна вантажна митна декларація від 01.12.2009 року, від 09.12.2009 року; сертифікат якості від 30.11.2009 року, від 01.12.2009 року, від 09.12.2009 року; платіжне доручення від 17.11.2009 року №128, від 09.12.2009 року №147; інформаційний код результатів митного огляду товарів транспортних засобів від 07.12.2009 року №1/1-0-0/12/00/4/1, від 16.12.2009 року №1/1-0-0/1/00/4/2.

Статтею 266 Митного кодексу України визначено шість методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Статтею 41 Митного кодексу України визначено форми митного контролю, перелік яких не вичерпний. Згідно ч.2 цієї статті порядок здійснення контролю визначається Кабінетом Міністрів України. Частиною 1 ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що порядок контролю правильного визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний контроль України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року №339 (339-2008-п) , п.2 якого визначено шляхи здійснення митним органом контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення відповідно до ст. 41 Митного кодексу України, зокрема, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, яким і скористався відповідач.

Відповідно до ст. 264, 265 Митного кодексу заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для їх підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 (1766-2006-п) , якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження. За змістом п.11 цього Порядку (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці"декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом. Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку (1766-2006-п) декларант зобов’язаний подати додаткові документи, визначені у п.1 Порядку (1766-2006-п) , протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлянням свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на деклараціях митної вартості було зроблено записи про надання додаткових документів, а саме цінової інформації уповноваженої експертної організації, про що 18.12.2009 року була ознайомлена ОСОБА_1., яка здійснювала декларування товарів від імені ТОВ "Гіперіон Д", як його працівник, який у свою чергу діяв згідно договору доручення від 01.08.2009 року. Остання здійснила запис про неможливість надання додаткових документів. Після цього відповідач 18.12.2009 року прийняв рішення про визначення митної вартості товарів №110000003/2009/301786/2, №110000003/2009/301787/2; №110000003/2009/301790/2; 110000003/2009/301791/2 з зазначенням джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості –Центральна база даних Державної митної служби України (ЦБД ДМСУ) та оформлені Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України: №110000003/9/002462; №11000000/9/002463; №110000003/9/00268; №110000003/9/67, в яких було зазначено про необхідність подання нової вантажної митної декларації з митною вартістю відповідно до рішення митниці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_1. здійснювала декларування товару від імені ТОВ "Гіперіон Д", який є декларантом та є уповноваженим від імені позивача здійснювати декларацію митним органам товарів позивача, які переміщуються позивачем через митний кордон України у розумінні ст. 87, 176 Митного кодексу України. ОСОБА_1. була наділена повноваженнями, передбаченими договором доручення від 01.08.2009 року, у тому числі, щодо відмови подання додаткових документів на вимогу митного органу.

Колегія суддів, також, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав неврахування висновку ДП "Держзовнішінформ"від 15.12.2009 року №8/1685.

Позивач звернувся із заявою до Дніпропетровської митниці, яка була зареєстрована 18.12.2009 року №18424/6-15, про надання відповідно до ст. 264 Митного кодексу України та наказу Державної митної служби від 17.03.2008 року №230 "Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України" (z0259-08) дозволу на оформлення вантажної митної декларації під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків до держбюджету у зв’язку з незгодою позивача з визначеною митним органом митною вартістю за оскарженими рішеннями відповідача. У заяві було вказано про те, що гарантійні зобов’язання будуть надані шляхом сплати до державного бюджету податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом. Листом Дніпропетровської митниці від 18.12.2009 року №17-29-2/2/8426 було прийнято рішення щодо можливості випуску товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов’язання –сплату до Державного бюджету України податків та зборів та було роз’яснено позивачу, що строк гарантійних зобов’язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Протягом дії гарантійних зобов’язань позивач повинен подати митниці необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання недійсними рішення Дніпропетровської митниці №110000003/2009/301786/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301787/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301791/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301790/2 від 18.12.2009 року про визначення митної вартості товару та визнання недійсними виданих Дніпропетровською митницею карток відмови у митному оформленні товарів №110000003/9/002462 від 18.12.2009 року, №110000003/9/002463 від 18.12.2009 року, №110000003/9/0022468 від 18.12.2009 року, №110000003/9/002467 від 18.12.2009 року не підлягають задоволенню. Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 (z1097-07) затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, згідно з яким для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про повернення з бюджету грошових коштів, у зв’язку з чим Дніпропетровською митницею не приймалось рішення з цього питання, то відповідач за цією вимогою не порушив право або охоронюваний законом інтерес позивача. Отже, в частині стягнення з Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ТОВ "Вест Інжиніринг"грошових коштів у розмірі 159689,79 грн. у якості відшкодування шкоди, завданої прийняттям рішень Дніпропетровською митницею №110000003/2009/301786/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301787/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301791/2 від 18.12.2009 року, №110000003/2009/301790/2 від 18.12.2009 року про визначення митної вартості товару позовні вимоги, також, не підлягають задоволенню.