Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Межевича М.В., суддів Грибан І.О. та Парінова А.Б., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Купальського О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Холдинг"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.09 року № 0005832309/0, -

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган під час здійснення перевірки прийшов до хибного висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 166808,57грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0005832309/0 від 11.09.09р. підлягає скасуванню.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Холдінг"в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Фірма Міленіум"за квітень, травень 2009року, про що складено акт від 31.08.2009 року № 1565/23-09/32826642.

Актом перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3., 7.2.4, 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.97р. № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 92380,00грн.

За наслідком складання вищезазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005832309/0, яким за позивачем визнано суму податкового зобов’язання в розмірі 137 848,00грн. в тому числі за основним платежем 92 380,00грн., штрафні (фінансові) санкції 45 468,00грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону відповідальність платника податку настає у випадку не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

В даному разі, як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Відтак відмова платникові в одержанні податкової вигоди у вигляді права на зменшення податкових зобов’язань з підстав несвоєчасного надання платникові податкових накладних постачальником товару не може бути визнана правомірною.

Водночас відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0005832309/0 від 11.09.09р. підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.