розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем"до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2010 року, -

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позову.

В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду слід скасувати з таких підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, про протиправність рішення ДПІ, скасував податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2009 року була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Термін проведення перевірки встановлений з 17.06.2009 року по 30.06.2009 року.

В ході перевірки встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 та 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 286448 грн.. Крім того встановлено порушення п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1341401 грн., в наслідок завищення позивачем податкового кредиту на 1341401 грн.. За результатами перевірки складено акт №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 року.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення, а саме: №0002672310/2 від 07.10.2009 року за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу донараховано податку на прибуток в сумі 286448 грн. та застосовано штрафні санкції в суму 143224 грн., а також №0002682310/2 від 07.10.2009 року за порушення п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання, а саме за основним платежем 1341401 грн. за штрафними санкціями - 670700 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у перевіряємий період, здійснював операції з придбання зерна кукурудзи, жита, ячменю, ріпаку, соняшнику та інших сільськогосподарських культур, яке було придбане у ДП "Кіфа-Ком", а також у сільськогосподарських товаровиробників та посередників, розташованих на митній території України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевіркою встановлено що на порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 стані 5 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року встановлено їх завищення на загальну суму 1.145.793,0 грн. в результаті зайвого віднесення до складу валових витрат транспортних послуг, наданих ДП "Кіфа-Ком" згідно актів здачі-приймання робіт без підтвердження фактичних обсягів наданих транспортних послуг відповідними товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем як під час перевірки, не було надано жодних договорів на перевезення вантажів, а також товарно-транспортних накладних, так як згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363 (z0128-98) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02:1998 року за №128/258 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля

Відповідно до форми N 1-ТН наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року N 488/346 (v0488361-95) "Про затвердження типових форм первинного обліку робота вантажного автомобіля"зазначено, що товарно-транспортна накладна видається у 4-х примірниках: 1-й примірник вантажовідправнику, 2-й примірник вантажоодержувачу, 3-й та 4-й примірник автопідприємству, також для Перевезення вантажу обов'язковим є укладення договорів на перевезення вантажів, що також визначено п.3.1 наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.01.2010 року (z0128-98) .

Однак як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом того що позивач перевозив зернові культури є податкові накладні .

Крім того, розрахунки за транспортні послуги проводились готівкою згідно прибуткових касових ордерів виданих ДП "Кіфа-Ком"підпис на яких не належить директору та головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_2, про що свідчить висновок № 985 від 03.06.2009 року, проведеного почеркознавчого дослідження спеціалістом - почеркознавцем Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз міністерства юстиції України .

Віднесення витрат на транспортні послуги до складу валових витрат можливе за умови наявності документально оформлених доказів таких витрат.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03р. № 143 (z0271-03) , зазначено, що дані, наведені в декларації повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до абзацу 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Колегія суддів приходить до висновку, що підприємство завищило витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на 1 145793 грн., однак судом першої інстанції це не було взято до уваги.

Тобто в період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року TOB "Едем"не мало підстав на формування податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ДП "Кіфа-Ком", в результаті чого підприємством у період перевірки завищило податковий кредит на 131 6050 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 1316050 грн., оскільки відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягає включенню до складу податкового кредиту сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджу податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, щ о стосується правомірності проведення перевірки, суд безпідставно посилається у постанові від 15.01.2010 року на п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 (z0925-05) , оскільки дана норма не забороняє проведення позапланової перевірки в приміщені податкового органу. Підтвердженням правомірності проведення перевірки у приміщені ДПІ у м. Вінниці слугує лист директора TOB "Едем"ОСОБА_3 від 17.06.2009 року на ім'я начальника ДПІ у м. Вінниці щодо проведення позапланової перевірки в приміщені ДПІ, так як всі фінансово-бухгалтерські документи були вилучені працівниками податкової міліції на підставі постанови Апеляційного суду Вінницької області №0-155 від 14.05.2009 року.

Посилання суду на те, що продовження проведення позапланової виїзної перевірки розпочинається в перший робочий день за останнім робочим днем, зазначеним в направлені на перевірку є безпідставними, так як Наказ продовження перевірки оформлено 01.07.2009 року, тобто на наступний день за днем закінчення перевірки (30.06.2009р), а тому перерви між датою закінчення та датою продовження перевірки не було.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні вимог позивача - слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 12, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем"до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень - рішень –задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2010 року –скасувати та постановити нову.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем"до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 06 грудня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.