розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Страхового закритого акціонерного товариства "Грандвіс"до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про зобов’язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року, -

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про зобов’язання вчинити дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року позов задоволено в повному обсязі

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

В судове засідання з’явилися представник апелянта та представник позивача.

Представник апелянта підтримав скаргу, наполягав на її задоволенні, вказує, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2009 року позивачем було отримано податкову вимогу від 26.11.2009 року № 1/1822 видану ДПІ у м. Чернігові з повідомленням про суму податкового боргу в розмірі 51418,70 грн.

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Підпункт 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом першої інстанції встановлено, що СЗАТ "Грандвіс"вчасно було подано до ДПІ у м. Чернігові декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 3 квартали 2009 року з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання в розмірі 67 882,00 грн. Однак кошти, перераховані платіжним дорученням № 1165 від 17.11.2009 р. на суму 51 345,00 грн. та раніше перераховані платіжними дорученнями № 93 від 04.02.2009 р. на суму 7 800,00 грн., № 487 від 18.05.2009 р. на суму 4 100,00 грн., з вини банку до бюджету не надійшли.

Так, згідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до вимог п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом оперативного часу банку, в день його надходження. А згідно з п.22.4 ст. 22 вказаного Закону при використанні розрахункового документу ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п.п. 16.5.1. п. 16.5 ст. 16 Закону України №2181-ІІІ за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Підпунктом 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 зазначеної статті нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку .

А тому колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності. Направлення позивачем до банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та відповідають вимогами чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року у справі за адміністративним позовом Страхового закритого акціонерного товариства "Грандвіс"до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про зобов’язання вчинити дії –залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 06 грудня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.