розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненського міського центру зайнятості на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 року у справі за позовом Рівненського міського центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро високовольтної апаратури" про стягнення коштів,

У грудні 2008 року Рівненський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро високовольтної апаратури" про стягнення коштів.

Позивач посилався на те, що на підставі Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 року №1 (z0075-01) між позивачем та відповідачем були укладенні договори за № 1069 від 17.03.2006 року та №1132 від 26.05.2006 року щодо працевлаштування безробітних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В процесі проведеної звірки достовірності даних про нараховану та виплачену працівникам на підприємстві заробітну плату були встановлені розбіжності. Центр зайнятості призупинив відшкодування дотації і 06.08.2008 року прийняв рішення про відшкодування коштів відповідачем.

Позивач, з врахуванням зменшення позовних вимог, просив на підставі невиконання роботодавцем законодавства про працю, яке полягає у невчасній виплаті відповідачем заробітної плати, стягнути з відповідача суму одержаної дотації з урахуванням індексації на рівень інфляції в розмірі 15155,74 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив Рівненський міський центр зайнятості, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що відповідачем використовувалась дотація з порушенням законодавства, що полягає і в невчасній виплаті заробітної плати, і в неподанні у встановлені строки відомостей до центру про нараховану та виплачену заробітну плату.

Апелянт просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Рівненського міського центру зайнятості, яка апеляційну скаргу підтримала, представника ТзОВ "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро високовольтної апаратури", який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що між Рівненським міським центром зайнятості та товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро високовольтної апаратури" 17.03.2006 року було укладено договір №1069 про працевлаштування безробітного ОСОБА_1 та 26.05.2006 року договір №1132 про працевлаштування безробітної ОСОБА_2, відповідно до умов яких роботодавець зобов’язувався працевлаштувати безробітних на роботу з постійним трудовим договором, а центр зайнятості зобов’язувався протягом року з дня працевлаштування безробітних надавати дотацію для покриття витрат на заробітну плату працевлаштованих.

Виконуючи умови договорів, відповідач 17.03.2006 року працевлаштував ОСОБА_1, а 26.05.2006 року – ОСОБА_2, а центр зайнятості виплачував підприємству дотації на покриття розміру виплаченої заробітної плати працівникам.

25.04.2007 року при перевірці Рівненський міський центр зайнятості виявив порушення виконання умов договорів відповідачем, які полягали в несвоєчасній виплаті заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2007 року та виплаті заробітної плати ОСОБА_2 за той же місяць в розмірі, меншому, ніж передбаченому законодавством. Крім того, як зазначено в акті перевірки, відповідач несвоєчасно подав центру зайнятості відомості про нараховану і виплачену заробітну плату.

На цій підставі позивач виніс наказ № 123 від 6.08.2008 року про припинення відшкодування виплаченої дотації та про зобов’язання відповідача повернути суму виплаченої дотації з врахуванням індексу інфляції в сумі 20468, 37 грн. в зв’язку з порушенням відповідачем трудового законодавства.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, Рівненський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для повернення відповідачем позивачу суми дотації на покриття заробітної плати працевлаштованим працівникам.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства.

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами ст. 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядком надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженим наказом Мінпраці України від 10.01.2001 року № 1 (z0075-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2001 року за № 75/5266 (далі Порядком).

Конкретні права та обов’язки сторін регулюються зазначеними вище договорами про працевлаштування двох безробітних, які укладені на дотримання вимог зазначених нормативно-правових актів щодо дотацій. Суд першої інстанції встановив, що обидва договори ніким не оспорені та є чинними на час розгляду справи в суді, працевлаштовані на їх підставі особи працюють у роботодавця і станом на даний час.

Відповідно до п.2.3.4 кожного договору роботодавець зобов’язується повернути центру зайнятості повну суму одержаної дотації з врахуванням індексації на рівень інфляції протягом 10 днів з дня звільнення працевлаштованих осіб у разі звільнення їх до закінчення двох років з дня працевлаштування:

- у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації або перепрофілювання, за скороченням чисельності або штату працівників;

- за угодою сторін;

- розірвання трудового договору працівником у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (частина третя ст. 38 КЗпП України) (у випадку судового вирішення питання – після вступу в законну силу судового рішення на користь працівника);

- у випадку зменшення розміру заробітної плати протягом двох років.

Суд першої інстанції правильно вважав, що передбачених законом і договорами підстав для повного повернення дотації роботодавцем центру зайнятості не має, оскільки гарантії зайнятості працевлаштованих осіб не порушено.

Та обставина, що відповідач допустив несвоєчасну виплату заробітної плати не є підставою для задоволення позову, оскільки це порушення трудового законодавства не призвело до звільнення працівників, що могло бути підставою на підставі ст.15 Порядку (z0075-01) та умов укладених договорів для повернення центру зайнятості суми виплачених дотацій.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим судом нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вимоги про повернення сум дотацій є правомірними, спростовуються, в силу наведеного вище, нормами матеріального права та на висновки суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Рівненського міського центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 року по справі № 2а-7603/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.