розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Конвеєр" до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування рішення, -

25 вересня 2008 року, Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву відкритого акціонерного товариства "Конвеєр" до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 10 вересня 2008 року № 553 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що фінансові санкції і пеню нараховано за період з 20 лютого 2006 року по 27 березня 2008 року, однак у зазначеному періоді у ВАТ "Конвеєр" не виникало боргу щодо внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що свідчить про безпідставність рішення відповідача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 10 вересня 2008 року № 553 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені ВАТ "Конвеєр".

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем – Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова зазначено, що судом першої інстанції порушено п. 1 ст. 14, п. 6 ч. 2 ст. 17, п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Встановлено, що ДП "Конавтотранс" ВАТ "Конвеєр" є страхувальником і згідно до поданих розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та картки особового рахунку платника ДП "Конавтотранс" ВАТ "Конвеєр" належало сплатити за період з січня 2006 року по серпень 2006 року страхові внески в розмірі 10955,85 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Строки сплати визначені статтею 20 цього ж Закону, відповідно до якої, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно із п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Актом ліквідаційним № 33 від 27.02.2008 року перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та достовірності поданих даних персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування ДП "Конавтотранс" ВАТ "Конвеєр" встановлено, що кредитове сальдо по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ДП "Конавтотранс" становить 25608,53 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 04.03.2008 року задоволено позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова та стягнуто з ДП "Конавтотранс" ВАТ "Конвеєр" заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафні санкції та пеню на загальну суму 25608,53 грн.

У зв'язку із відсутністю коштів у ДП "Конавтотранс", ВАТ "Конвеєр" взяло на себе зобов'язання за двостороннім ліквідаційно-передавальним Актом від 18.03.2008 року, сплатити зазначену господарським судом Львівської області суму 25608,53 грн. Вказану суму ВАТ "Конвеєр" зобов'язувалось внести у строк до 31 березня 2008 року і таку було сплачено 27.03.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо дочірнього підприємства "Конавтотранс" відкритого акціонерного товариства "Конвеєр" 14.02.2007 року внесено запис про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи, яке пов'язано з реорганізацією.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ВАТ "Конвеєр" заборгованості зі сплати страхових внесків, нарахованих штрафних санкцій та пені немає; ДП "Конавтотранс" ВАТ "Конвеєр" є юридичною особою, що не припинилася; відсутність державної реєстрації припинення ДП "Конавтотранс" не дає підстав для встановлення правонаступництва ВАТ "Конвеєр".

Статтею 107 Цивільного кодексу України встановлено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Твердження апелянта про те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, ліквідаційно-передавальний акт № 190 від 18.03.2008 року свідчить про правонаступництво ВАТ "Конвеєр" по всіх зобов’язаннях ДП "Конавтотранс" ВАТ "Конвеєр", в тому числі стосовно заборгованості із сплати страхових внесків, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 107 Цивільного кодексу України, а тому висновок суду першої інстанції про те, що ліквідаційно-передавальний акт № 190 від 18.03.2008 року по своїй суті є двосторонньою домовленістю між ВАТ "Конвеєр" та ДП "Конавтотранс" про переведення боргу і правонаступництва не встановлює, на думку колегії суддів, є вірним.

Крім того, виходячи зі змісту ст. 107 Цивільного кодексу України моментом припинення юридичної особи є внесення до єдиного державного реєстру запису про таке припинення.

Оскільки, ДП "Конавтотранс" не припинено відповідно до вимог чинного законодавства, відсутні правові підстави для покладення на ВАТ "Конвеєр" відповідальності за зобов'язаннями іншої юридичної особи, зокрема ДП "Конавтотранс".

Разом з тим, ДП "Конавтотранс" не може бути знятий з обліку як страхувальник у Пенсійному Фонді, оскільки йому не видано довідки про відсутність заборгованості зі сплати страхових внесків, відповідно до якої, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", запис у ЄДР про припинення не проводиться.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись, ст. ст. 158- 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

А пеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року в справі № 2а-3419/08/1370 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено – з дня складення ухвали в повному обсязі.