розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання рішення недійсним, зобов’язання вчинити дії,

18 січня 2010 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці, ГУ ДК України у Дніпропетровській області про визнання рішення недійсним, зобов’язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 04.01.2010 р. він звернувся до Дніпропетровської митниці з вантажною митною декларацію № 110000015/2010/500004, відповідно до якої був задекларований товар. У порушення вимог МК України (92-15) всупереч наявним відомостям митний орган застосував шостий резервний метод визначення митної вартості товарів. Митна вартість задекларованого товару була підвищена. У зв’язку з цим позивач був змушений задекларувати товар за визначеною митним органом вартістю та сплатити відповідні кошти. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів від 08.01.2010 р. № 110000015/2010/150002/2, а також зобов’язання ГУ ДК України у Дніпропетровській області списати з державного бюджету зайво сплачений податок на додану вартість в сумі 85 961,38 грн. ( а.с.а.с. 5 –9 ).

21 червня 2010 року Прокуратура Дніпропетровської області повідомила суд про вступ прокурора у справу ( а.с. 91 ).

22 червня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд у задоволенні позову відмовив. Постанова вмотивована тим, що застосування митним органом резервного методу є правомірним,оскільки позивачем під час декларування товару не було належним чином підтверджено ціну продукції ( а.с.а.с. 101 –103 ) .

08 липня 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, позивач, зокрема, вважає, що у митного органу були відсутні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів. Неподання декларантом додаткових документів за вимогою митного органу не є підставою для незастосування методу № 1 визначення митної вартості товарів. Відповідач не довів, що до застосування резервного методу ним послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості, і не довів, чому саме їх неможливо було застосувати. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з апеляційною скаргою, якою він просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов ( а.с.а.с. 111 –116 ) .

Представники позивача, співвідповідача у судове засідання не з’явилися, були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про поштові відправлення; до початку судового засідання, не надали документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявили клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Вислухавши пояснення представника відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 09.06.2009 р. між позивачем та фірмою orMittal International Luxemburg S.A."(Люксембург) був укладений контракт № 09/06/09, за умовами якого остання продала, а позивач купив на умовах поставки СІР-ст. Нижньодніпровськ-Вузол (Україна) у відповідності з правилами Incoterms (редакція 2000 року) металопродукцію ( а.с.а.с. 10 –17 ).

04 січня 2010 року позивачем до митного оформлення був заявлений придбаний товар виробництва Польщі, що був отриманий позивачем за укладеним контрактом.

У вантажній митній декларації на товар № 110000015/2010/500004 від 04.01.2010 р. позивачем було заявлено митну вартість товару у сумі 900 161,91 грн. (112 731,61 долар США) –550,00 доларів США за 1 тонну ( а.с.а.с. 18 –20 ).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано митному органу наступні документи: контракт № 09/06/09 від 09.06.2009 р. та додатки до нього №№ 9 –11, накладні УМВС, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, страхові сертифікати, інші документи.

Митним органом у зв’язку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару з урахуванням пункту 1 розділу С контракту від 09.06.2009 р., пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (1766-2006-п) були витребувані додаткові документи, а саме цінову інформацію уповноважених експертних організацій.

Того ж дня представник позивача надав митному органу прейскурант виробника від 28.11.2009 р. про визначення відпускних цін для позивача, довідку Торгово-промислової палати.

08 січня 2010 року митний орган ухвалив рішення № 110000015/2010/150002/2 про визначення митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість було визначено у сумі 820,00 доларів США за 1 тонну. При визначенні митної вартості товару відповідач застосував резервний метод № 6 ( а.с. 25 ).

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Митним кодексом України (92-15) , Законом України від 05.02.1992 р. № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф" (2097-12) , Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (1766-2006-п) (далі – Порядок декларування), Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314 (z0439-05) (далі –Порядок здійснення митного контролю), Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 р. № 230 (z0259-08) (далі – Порядок випуску товарів), Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 (z1097-07) (далі – Порядок повернення коштів).

В силу статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) . Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом № 1 згідно з положеннями статті 267 МК України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 МК України за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271 МК України, або обчислена відповідно до вимог статті 272 МК України вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 МК України.

Згідно із статтею 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, –це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

У відповідності із статтею 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами №№ 1 –6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

За змістом статті 16 Закону № 2097-ХІІ нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Пунктом 2.1 Порядку здійснення митного контролю (z0439-05) передбачено, що для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення ВМД, заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію і такі документи (завірені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено обов'язкового подання оригіналів таких документів):

а) що підтверджують повноваження декларанта на декларування товарів;

б) обов'язкові для подання згідно з Переліком документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 № 80 (80-2006-п) ;

в) необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Держмитслужби з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури, згідно з Переліком документів (80-2006-п) ;

г) які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

На вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.

В силу пункту 11 Порядку декларування (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Відповідно до пункту 14 Порядку декларування (1766-2006-п) , якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що під час здійснення митного оформлення товару митним органом у позивача у встановленому законом порядку були витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Утім, декларант подав витребувані документи не в повному обсязі, що унеможливило застосування митним органом методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Фактично митним органом було здійснено митну оцінку товару заявленого у ВМД в сумі 820,00 доларів США за 1 тонну. При здійсненні митної оцінки був застосований метод оцінки

№ 6 (резервний) згідно із статтею 273 МК України.

Інші методи оцінки не були застосовані митним органом з наступних підстав.

Метод № 2 не застосований через відсутність цінової інформації щодо ідентичних товарів згідно із статтею 268 МК України.

Метод № 3 не застосований через відсутність цінової інформації щодо подібних (аналогічних) товарів згідно із статтею 269 МК України.

Методи №№ 4, 5 не застосовані через відсутність цінової інформації на ринку виробника та необхідних для цього документальних свідчень про всі складові ціни, включаючи вартість сировини, виробництва, пов’язаних з виробництвом витрат, прибутку підприємства-виробника, державних податків, транспортних витрат, складських, зарплат працівників, страхування, тощо згідно із статтями 271, 272 МК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність визначення митним органом митної вартості товару на підставі методу оцінки № 6 (резервного).

Згідно з частинами 3, 6 статті 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

У відповідності з абзацом 1 пункту 8, пунктом 10 Порядку випуску товарів (z0259-08) випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку. Посадовою особою митного органу, що здійснює митне оформлення таких товарів, уносяться такі записи: "контроль митної вартості після пропуску", а також "сплачено до бюджету".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було вчинено жодну з дій, передбачених приведеними нормами.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам статті 71 КАС України позивачем у встановленому законом порядку не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Водночас Дніпропетровською митницею доведена правомірність прийнятого ним рішення.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, на думку колегії суддів обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним оспорюваного рішення.

В силу вимог Порядку повернення коштів (z1097-07) , що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Позивач не звертався до митного органу з відповідною заявою про повернення з бюджету грошових коштів, у зв’язку з чим останнім і не приймалось рішення з цього питання.

Таким чином, спір за цією вимогою фактично не виник, оскільки не мало місця факту відмови позивачу з боку митного органу і, тим більше, з боку органу державного казначейства у поверненні коштів.

З’ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання рішення недійсним, зобов’язання вчинити дії, залишити без змін.