( Додатково див. ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs24125403) ) ( Додатково див. постанову Окружного адміністративного суду м.Києва (rs11966015) )

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Бистрик Г.М.

при секретарі: Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства "ІЛТЕКС"до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ПП "ІЛТЕКС"звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м Києва №0013431502/0 від 30.07.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва № 0013431502/0 від 30.07.09р.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Солом’янському районі м Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Солом’янському районі міста Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку поданої за квітень-травень 2009року ПП "ІЛТЕКС". За результатами перевірки складно №9171/15-3-30177362 від 30.07.09р.

Актом перевірки встановлено, що розмір податкового зобов’язання з земельного податку зазначеного платником у податковій декларації, є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні декларації платником податку не враховано п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.08 р. № 944/944 (ra0944023-08) , що призвело до заниження податкового зобов’язання на загальну суму 972,20 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки Державною податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва 30.07.09р. винесено повідомлення-рішення № 0013431502/0 яким відповідно до п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за позивачем визначено суму податкового зобов’язання 1 020,82 грн., що включає в себе суму основного платежу 972,20 грн. та суму штрафних санкцій 48,62 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №102 від 28.11.2003р. нежитловий будинок № 5 площею 108,7 м2, який розташований в м.Києві по вул. Івана Пулюя дійсно належить ПП "ІЛТЕКС".

З копії витягу з технічної документації № Ю-26597/2004 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 72:257:005), вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки 129,29 м2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5 становить 87 168,55 грн.

Відповідно до податкового розрахунку земельного податку на 2009р. ПП "ІЛТЕКС"нараховано податку за поточний рік (з січня 2009року по грудень 2009року) на суму 2 916,68 грн., що помісячно становить 243,05грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Солом’янському районі м Києва податкового повідомлення-рішення №0013431502/0 від 30.07.2009р., з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до преамбули Закону України "Про плату за землю" від 03.07.92р. (2535-12) № 2536-XII цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Статтею 4 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону (2535-12) . Зміни і доповнення до цього Закону (2535-12) вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року N 510-XII (із змінами та доповненнями) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Солом’янському районі м Києва податкового повідомлення-рішення №0013431502/0 від 30.07.2009р.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.


Судді: