розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010р. по справі № 2-а-9409/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Легат+" ' Список ' ' Текст '

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ' Текст ' ' 3 особи ' ' 3 особа ' ' за участю ' ' Текст '

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними та їх скасування,

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова щодо складеного акту №2430/23-506/32089671 від 17.05.2010 року "Про результати планової виїзної перевірки ПП "ЛЕГАТ+" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року; визнання недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Київського району міста Харкова №0001882302/0 від 31.05.2010 року про сплату 4 259 997,00 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 3 842 874,00 грн.; визнання недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Київського району міста Харкова №0001872302/0 від 31.05.2010 року про сплату 612866,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 306433,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог стверджував про відсутність порушень податкового законодавства, що зумовлює відсутність достатніх правових підстав для прийняття відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 року позов задоволено частково:

- визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Київського району міста Харкова №0001882302/2 від 31.05.2010 року про сплату 4 259 997,00 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 3 842 874,00 грн.;

- визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Київського району міста Харкова №0001872302/2 від 31.05.2010 року про сплату 612866,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 306433,00 грн.;

- провадження в частині позовних вимог щодо визнати неправомірними дій Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова щодо складеного акту №2430/23-506/32089671 від 17.05.2010 року "Про результати планової виїзної перевірки ПП "ЛЕГАТ+" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 року по 31.12.2009 року - закрито.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, у доводах якої зазначає про неправомірність задоволення частини позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції посилається на обставини справи щодо знаходження у власності позивача частини збудованого торгівельно-офісного центру, неправомірне віднесення до складу валових витрат послуг з оренди нерухомого майна, сумнівність виконання укладених угод з огляду на відсутність необхідних умов для надання відповідних послуг контрагентами позивача по ланцюгу їх постачання.

Позивач заперечує проти доводів та вимог поданої апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обгрунтованості прийнятого судового рішення. Стверджує, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, посилаючись на документи первинного бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи поданої відповідачем апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Відповідач у висновках акту перевірки №2430/23-506/32089671 від 17.05.2010 року стверджував про порушення позивачем вимог п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 612866,00 грн., а також п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.7.7.3, п.п.7.74 п.7.7 ст.7 та п.10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 4259997,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001882303/0 від 31.05.2010р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 8102871,0 грн. ( в тому числі основний платіж - 4259997,00 грн., штрафні санкції - 3842874,00 грн.);

- №0001872302/0 від 31.05.2010 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 919299,00 грн. ( в тому числі основний платіж - 612866,00 грн., штрафні санкції - 306433,00 грн.).

За наслідками розгляду первинної та повторної скарги позивача (залишено без задоволення) було винесено податкові повідомлення-рішення №0001882302/2 від 27.07.2010 року про сплату 4259997,00 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 3842874,00 грн. та №0001872302/2 від 27.07.2010 року про сплату 612866,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 306433,00 грн.

Щодо підстав для нарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток.

За висновками акту перевірки № 2430/23-506/32089671 від 17.05.2010 р. відповідач стверджує про заниження ПП "ЛЕГАТ +" валового доходу у сумі 16 786 952, 00 грн. за 2 квартал 2009 року, у зв"язку з скасуванням державної реєстрації договору про пайову (спільну) участь у нежитловому будівництві, укладеного між ПП "ЛЕГАТ +" та ТОВ "ВІЗА КОНСАЛТ ГРУП" від 12.12.2006 року. На думку відповідача, в результаті виконання договору позивач отримав у власність частину нерухомого об'єкту, розташованого у м. Харкові по вул. О.Яроша, 18, літ. Л-20, площею 2 777, 37 кв.м., вартість якого не оприбуткував у бухгалтерському обліку.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 2-9338 від 05.11.2008 року, яким визнано за іншими учасниками договору про пайову (спільну) участь від 12.12.2006 року право власності на частину збудованого торгівельно-офісного центру площею 6983,43 кв.м. вартістю 42209196,52 грн. Податковий орган, керуючись даними такого судового рішення, визначив вартість 1 кв.м. збудованої споруди (42909196,52 грн. : 6983,43 кв.м.) = 6044,19 грн. та розмір доходу позивача у вигляді вартості залишку площі нерухомого об"єкту (9760,8 м.кв. - 6983,43 м.кв.) х 6044,19 грн. = 16786952 грн. При цьому слід зауважити, що будь-яких понесених позивачем витрат при здійсненні будівництва такого об"єкту нерухомості відповідачем не враховано.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог щодо неправомірності донарахування податку на прибуток виходив з безпідставності твердження відповідача про отримання позивачем у власність частини площі збудованого за договором про пайову (спільну) діяльність торгівельно-офісного центру, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Відповідно до п.п. 4.2.11 п.п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валового доходу доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, що оподатковані у порядку, встановленому пунктами 7.7 та 7.8 цього Закону (334/94-ВР) .

Як вбачається з договору від 12.12.2006 року про пайову (спільну) діяльність, позивач разом з іншими учасниками об'єднався з метою створення торгівельно-офісного центру: розташованого у м. Харкові по вул. О.Яроша, 18, літ. Л-20. Внаслідок закінчення будівництва об'єкту договір був виконаний, а його державну реєстрацію було скасовано 12.05.2009 року, проте право власності на певну частину будівлі було зареєстроване лише іншими учасниками, а не за ПП "ЛЕГАТ +". Зокрема, право власності на частку нерухомого майна за іншими учасниками договору було закріплено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по цивільній справі № 2-9338 від 05.11.2008 року на згальну площу 6 983, 43 м.кв.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, прав власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, до фактичного завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі будівництва.

Зважаючи на вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) щодо обов"язковості реєстрації права власності на нерухоме майно, колегія суддів підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про відсутність доказів у справі на підтвердження отримання позивачем у власність частину нерухомого об'єкту, розташованого у м. Харкові по вул. О. Яроша, 6.18, літ. Л-20, площею 2777,37 кв.м. Адже, згідно відомостей з бюро технічної інвентаризації, де здійснюється державна реєстрація прав власності на нерухоме майно відповідно до Наказу Міністерства Юстиції № 7/5 (z0067-03) "Про затвердження положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", за Приватним підприємством "ЛЕГАТ +" нерухомості не зареєстровано, що не заперечується самим відповідачем.

Також, розрахунок розміру начебто отриманого позивачем доходу здійснено податковим органом на підставі договірних (а не фактичних) даних відносно вартості одного квадратного метру частини торгівельно-офісного центру за адресою: Харків, вул. О.Яроша, 6.18, яка належить на підставі судового рішення іншим учасникам договору про пайову (спільну) участь від 12.12.2006 року. Оцінка вартості іншої частини будівлі, яка на думку відповідача належить позивачу на праві власності, у встановленому порядку не здійснювалася.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем валового доходу у сумі 16786952 грн. у 2 кварталі 2009 року при ліквідації Договору від 12.12.2006 року з посиланням на п.п. 7.7.3, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необгрунтованими.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Податковий орган стверджував про безпідставне віднесення позивачем до складу своїх валових витрат 185118 грн. плати за оренду приміщень загальною площею 5163,1 кв. м., оскільки такі приміщення (на думку відповідача) не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності. Разом з тим, будь-яких заперечень проти реальності використання позивачем такого приміщення, відповідачем не надано.

В свою чергу ПП "ЛЕГАТ +" наполягало на тому, що здійснювало свою діяльність у орендованих приміщеннях, які були необхідні для здійснення господарської діяльності (в основному щодо реалізації спільного проекту по будівництву торгівельно-офісного центру та здачі його в експлуатацію).

Суд першої інстанції при вирішенні справи виходив з того, що позивачем дійсно використовувалися орендовані приміщення у власні господарській діяльності, з чим повністю погоджується колегія суддів, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого законодавства на час спірних правовідносин.

В ході судового розгляду було встановлено, що основним видом діяльності ПП "ЛЕГАТ +" в періоді оренди нежитлових приміщень було здійснення операцій з надання комерційних послуг, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки. Фактична необхідність понесення витрат (2 та 3 квартали 2007 року) на оренду значної площі нежитлових приміщень (і відповідно їх використання у господарській діяльності) підтверджується фактичними обставинами справи та обгрунтованими поясненнями представників позивача щодо великого обсягу операцій та обігу документації з питань дотримання вимог діючого законодавства України при здійсненні будівництва великого об"єкту нерухомості та здачі його в експлуатацію. В свою чергу відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували відсутність здійснення господарської діяльності підприємства за орендованими приміщеннями, а також не доведено неправомірність задекларованих сум валових витрат.

Також, в поданій апеляційній скарзі відповідачем не спростовано констатовану судом першої інстанції невідповідність розміру застосованої ним штрафної (фінансової) санкції вимогам п.6.1.3. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р. (z0268-01) , щодо визначення розміру штрафу не більше п'ятдесяти відсотків самої суми недоплати сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Адже, штрафна санкція, застосована ДПІ до ПП "ЛЕГАТ +", складає 3 842 874, 00 грн., хоча сума недоплати за основним платежем становила 4 259 997, 00 грн., що значно перевищує максимально можливий розмір (50 % суми недоплати).

Щодо стверджень відповідача про порушення ПП "ЛЕГАТ+"п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" у випадку віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по отриманим від ТОВ "Сігма-еталон" та ТОВ "НВО "ФАГОТ" послуг оренди приміщень, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 114229 грн., внаслідок того, що перевіркою не встановлено взаємозв"язку витрат на придбання послуг оренди приміщень з господарською діяльністю ПП "ЛЕГАТ+".

Як зазначалося вище, позивачем було достатньо обгрунтовано необхідність оренди приміщень при здійсненні своєї діяльності по будівництву та введення в експлутацію значного обсягу нежитлових приміщень єдиного комплексу. Відповідна діяльність позивача передбачена його статутними документами та відображена у наданій ним довідці з ЄДРПОУ. Доказів невикористання позивачем орендованих приміщень відповідачем не надано.

Щодо висновку відповідача про порушення ПП "ЛЕГАТ+" п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" стосовно віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 13583 грн. у зв'язку із здійсненням операцій з ТОВ "АТЛАНТИК ІНВЕСТ" за договором №1К від 01.03.2009 року. Відповідачем фактично було висловлено у акті перевірки сумнів у тому, що в наявності є взаємозв'язок витрат на придбання у такого контрагента консультаційних послуг з господарською діяльністю ПП "ЛЕГАТ+", оскільки не надано звіт про виконання таких інформаційно-консультаційних послуг.

Разом з тим, сам факт надання таких послуг відповідачем не оспорюється, як і не заперечується відсутність інших законодавчих перепон для включення понесених позивачем витрат до складу валових.

Стосовно обов"язковості надання контрагентом позивача звітності за надані послуги, колегія суддів зазначає, що вимагання такого документу в якості єдиної підстави для включення позивачем понесених витрат до складу валових є неправомірним, з огляду на положення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" щодо складання первинних документів, що фіксують факт здійснення господарської операції, виключного переліку яких немає. Законодавцем встановлено лише вимоги до складання первинних документів: або під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях з обов'язковими реквізитами. Надані позивачем акти надання послуг повністю відповідають вимогам по складанню первинних бухгалтерських документів. Сам висновок відповідача про невикористання позивачем отриманих послуг не відповідає фактичним обставинам справи щодо необхідності вирішення позивачем великого обсягу питань, пов"язаних з будівництвом та здачею в експлутацію торгівельно-офісного центру за адресою: Харків, вул. О.Яроша, 18А.

Таким чином, зважаючи на вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", наявність обов"язку з оподаткування здійсненої господарської операції, формування позивачем податкового кредиту з врахуванням сплаченого податку (13583 грн.) у вартості отриманих консультаційних послуг є правомірним.

Щодо ствердження відповідача про порушення ПП "ЛЕГАТ+" п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.4., п. 7.4., ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", у зв"язку з віднесенням ним до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 82687,44 грн. при здійсненні операцій з ТОВ "НВП "Енергобуд" за договором №11/02-08 від 11.02.2008р.

Відповідач наполягав на недійсності (нікчемності) цього договору та договорів ТОВ "НВП "Енергобуд" з ТОВ "Євробуд" та ТОВ "ПКБ "Вертикаль". Тобто висновки відповідача про нікчемність укладеного договору базувалися виключно на інформації про господарську діяльність постачальників послуг по ланцюгу постачання (2 та 3 ланка). Разом з тим, будь-яких заперечень проти дійсності отриманих послуг (зовнішнє електрозабезпечення торгівельно-офісного центру) відповідачем не було надано.

Як було встановлено в ході судового розгляду, виконання укладеного позивачем договору з ТОВ "НВП "Енергобуд" №11/02-08 від 11.02.2008 року мало реальний характер, підтвердженням чого є наявна у контрагента позивача ліцензія на право зайняття проектними роботами серії АВ № 117302 від 05.05.2006 року, відповідні документи про узгодження договірної ціни, локальний кошторис, податкові накладні. Крім цього, відповідачем не заперечувався той факт, що ТОВ "НВП "Енергобуд" податкові зобов'язання за такою господарською операцією були задекларовані та сплачені в повному обсязі виконувались.

Колегія суддів погоджується з висновкамии суду першої інстанції, що у справі відсутні належні докази невідповідності укладеного договору вимогам діючого на той час законодавства України, дійсним намірам сторін чи спрямованості такого договору на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно посилання відповідача як у запереченнях на позов так і в апеляційній скарзі на положення ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України є необгрутованим.

Щодо висновку ДПІ про порушення ПП "ЛЕГАТ+" п. 4.7. ст. 4 ЗУ "Про податок на додану вартість", зважаючи на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 402365,5 грн. у зв'язку із здійсненням операцій по договору комісії б/н від 10.01.2007року.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Легат+" було укладено договір комісії б/н від 10.01.2007 року, за умовами якого він є комісіонером та зобов'язується за своїм ім'ям та в інтересах комітента заключати угоди, які пов'язані з будівництвом торгово-офісного центру, розташованого за адресою: м. Харків, вул.О.Яроша, 18, літ.Л-20. Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням та перерахувати на розрахунковий рахунок комісіонера грошові кошти, які необхідно для компенсації витрат, понесених комісіонером в ході виконання своїх обов'язків по договору комісії.

Згідно п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", для договорів комісії (посердництва) передбачено окремий порядок оподаткування згідно яким датою збільшення податкового кредиту комісіонера (у договорі комісії на придбання) є дата перерахування коштів на користь продавця товарів.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", формування суми податкового кредиту можливе лише за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої постачальником.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем (як комісіонером) було правильно сформовано податковий кредит з врахуванням дати перерахування коштів на користь продавця товарів та після фактичного отримання податкової накладної, тому ствердження відповідача про завищення ПП "ЛЕГАТ+" за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року податкового кредиту на 612866 грн. є необгрунтованим.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0001882302/2 від 27.07.2010 року про сплату 4259997,00 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 3842874,00 грн. та №0001872302/2 від 27.07.2010 року про сплату 612866,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 306433,00 грн. винесені з порушенням норм чинного законодавства України, що зумовлює їх скасування.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, ' 197 ' 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010р. по справі № 2-а-9409/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.