( Додатково див. ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs24125280) ) ( Додатково див. постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (rs8942046) )

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Курапової З.І.,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Шкурлатов Д.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Маркет" Кіровського районного споживчого товариства - Новікова Ольга Сергіївна, довіреність № б/н від 16.11.10

представник позивача, Дочірнього підприємства "Маркет" Кіровського районного споживчого товариства - Вільгуцька Світлана Сергіївна, довіреність № б/н від 16.11.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим - не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 13.04.2010 у справі № 2а-715/10/13/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Маркет" Кіровського районного споживчого товариства (вул.Р.Люксембург, 2-А, смт.Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97300)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82-в, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2010 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Маркет" Кіровського районного споживчого товариства задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим від 17.06.2009 №0000212301/0 та від 07.09.2009 №0000212301/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2690,18 грн., у тому числі 1904,68 грн. основного зобов’язання та 785,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція в Кіровському районі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2010 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Дочірньому підприємству "Маркет" Кіровського районного споживчого товариства відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим.

Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 розгляд справи відкладено у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання та проведено заміну первісного відповідача Державну податкову інспекцію в Кіровському районі АР Крим на Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, направив суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд представник не явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Позивач –Дочірнє підприємство "Маркет" кіровського районного споживчого товариства звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим №0000212301/0 від 17.06.2009 та № 0000212301/1 від 07.09.2009.

Позов мотивовано тим, що висновки, викладені в акті перевірки № 94/23-01/35183941 від 09.06.2009 є необґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства України, у зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення –рішення №0000212301/0 від 17.06.2009 та № 0000212301/1 від 07.09.2009 винесені неправомірно.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державна податкова інспекція у Кіровському районі АР Крим з 18 по 29 травня 2009 року проводила планову документальну перевірку дочірнього підприємства "Маркет" Кіровського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009.

За результатами перевірки складено акт від 09.06.2009 за N94/23-01/35183941, у пункті 3.2.2. якого зазначено про завищення податкового кредиту за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 в сумі 1925,00 грн., у тому числі за квітень 2008 року в сумі 20,00 грн., за серпень 2008 року в розмірі 1358,00 грн., за грудень 2008 року –208,00 грн., січень 2009 року –339,00 грн., а також про заниження його розміру у сумі 14,00 грн. за травень 2008.

У пп.3.2.2.1. вказано про порушення пп.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем представлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, які не відповідають наступним вимогам: відсутні реквізити –місце розташування юридичної особи. Так у серпні 2008 року позивачем була віднесена до податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 1357,53 грн., що була сплачена у вартості придбання ТМЦ (комп’ютерного обладнання) за податковою накладною, що була видана фірмою "Ту Бі"15.07.2008 №Н-0003753 на загальну суму 8145,20 грн. та відображена за реєстром отриманих податкових накладних за серпень 2008 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у Кіровському районі АР Крім прийняла податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2009 N0000212301/0, та від 07.09.2009 №0000212301/1 про визначення суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2866,50 грн., із яких основний платіж - 1911,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 955,50 грн.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач, перерахувавши кошти, отримав податкові накладні та у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відніс суми по даних податкових накладних до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна, включена до податкового кредиту, повинна містити усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як зазначено в акті перевірки, податкові накладні не містять усіх необхідних реквізитів. В податкових накладних від приватного підприємця ОСОБА_5 не правильно вказаний індивідуальний податковий номер покупця, та не вказана юридична адреса покупця.

Як зазначив суд першої інстанції, факт проведення господарських операцій згідно вищевказаних податкових накладних, отриманням товару та включення до податкових зобов'язань вказаних сум контрагентами позивача, сторонами не оскаржував ся у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що індивідуальний податковий номер покупця –ДП "Маркет" Кіровського району СТ –351839401169, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №054352 яке видано ДПІ в Кіровському районі 13.08.2007 №100058524. Такий ж самий номер вказаний й в податкових накладних, що були видані ПП ОСОБА_5 У податкових накладних вказана юридична адреса покупця, що співпадає з адресою місцезнаходження покупця, що вказана у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи А 00 № 545050, та в Довідки АБ № 189557 з ЄДРПОУ: смт. Кіровське, вул.. Р. Люксембург,2.

Таким чином, доводи відповідача щодо наявності факту порушення порядку заповнення податкових накладних, що отримані позивачем від ПП ОСОБА_5, є необґрунтованими, у зв’язку з чим нарахування податкового зобов’язання з ПДВ за цими підставами є протиправним.

У зв’язку зі встановленими порушення відповідачем були нараховані штрафні (фінансові) санкцій на підставі п.17.1.3. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи той факт, що нарахування основного податкового зобов’язання є неправомірним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим –залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2010 у справі № 2а-715/10/13/0170 –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.