колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –судді Земляної Г.В.

суддів Парі нова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року у справі за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Житомирбуррозвідка" до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Житомирбуррозвідка" звернулося до суду з позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2008 року №0000102301/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2008 року за №0000102301/0 про донарахування Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії "Надра України""Житомирбуррозвідка"податку на прибуток в сумі 53149 грн. (в тому числі за основним платежем –35433 грн., штрафних (фінансових) санкцій –17716 грн.) скасовано в частині нарахування податку на прибуток за основним платежем в сумі 34536 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17268 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює спірні питання, судова колегія доходить до висновку, що суд першої інстанції, виносячи постанову про задоволення часткове задоволення позовних вимог, цілком вірно встановив обставини справи, належним чином надав оцінку допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також з’ясував достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, у зв'язку з чим ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 21.12.2007 року відповідачем був складений акт "10/5/23-07/30737100 від 24.04.2008 року та 05.05.2008 року прийнято податкове повідомлення рішення №0000102301/0, яки позивачеві визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 53149 гр. у тому числі 35433 гр. за основним платежем та 17716 гр. –за штрафними(фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході зазначеної перевірки, окрім іншого, було встановлено порушення пункту 5.3.9, пункту 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" а саме віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат не підтверджених відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно із угодою про співробітництво №25-ПП-04-16.03.2005р. від 16.03.2005р. та договором про співробітництво №2 ОР/07/№36-ПСО-04-01.01.07р. від 01.01.2007р. укладеними між позивачем та Житомирською геологічною експедицією Північного державного регіонального геологічного підприємства "Північгеологія", останнім надавались послуги ДП "Житомирбуррозвідка" по наданню електро-, теплоенергії, оренди адміністративного приміщення, води, стоків, амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робот, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Факт отримання платником податків робіт (послуг) оформлюється відповідним первинним документом (актом виконаних робіт, тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору позивачем щомісяця проводилася оплата третій особі, наданих позивачу послуг, що підтверджено платіжними дорученнями і актами виконаних робіт, підписаними сторонами і наданими суду першої та апеляційної інстанції для дослідження.

Посилання представника позивача на порушення позивачем вимог діючого законодавства і ненадання усіх необхідних документів при перевірці, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції– без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8- 11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області – залишити без задоволення .

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 15 листопада 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.