розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 15.01.10 по справі № 2а-7727/09/5/0170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування рішення

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2010 у справі № 2а-7727/09/5/0170 (суддя Сидоренко Д.В.) адміністративний позов задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.07р. № 0007872303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12959,50 грн.

Стягнуто з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 5,10 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2010 у справі № 2а-7727/09/5/0170 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м.Сімферополі відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми чинного законодавства.

У судове засідання 10.11.2010року представник відповідача не з’явився, явку своїх представників не забезпечив, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні заперечує проти апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2007 р. № 0007872303 в розмірі 13445,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що грошові кошти у розмірі 2600,00 грн., які під час проведення перевірки 01.10.07 господарської одиниці по АДРЕСА_2 були включені до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків як непроведені через розрахункову книжку, не знаходилася на місці проведення розрахунків, а перебували в окремому пакеті окремо від каси і призначалася для оплати підприємців. При цьому позивач зазначає, що вся площа магазину (8 кв.м.) не може вважатися місцем проведення розрахунків, що прямо передбачено ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 №265/95-ВР. За таких обставин застосовування штрафних (фінансових) санкцій за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, вказаних у розрахунковій книжці, з початку робочого дня до моменту проведення перевірки є незаконним.

У суді першої інстанції позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати частково незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.07р. № 0007872303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12959,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 16.07.98 як фізична особа –підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 12). Позивач є платником податків та зборів, взятий на облік в ДПІ у м. Сімферополі 24.09.98 за №4361, що підтверджено довідкою ДПІ від 24.06.08 б/н.

У 2007 р. позивач здійснював свою підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.07 серії АДРЕСА_3 (а.с. 13).

01.10.07р. ДПІ у м.Сімферополі АР Крим проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а саме, проведена перевірка магазину, що розташований у АР Крим, АДРЕСА_2, який належить позивачу.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які виразились: у проведенні розрахункової операції на суму 8,00 грн. без застосування розрахункової книжки; у незабезпечені відповідності готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків із сумою, зазначеною у розрахунковій книжці №0108000705153 з початку робочого дня до моменту проведення перевірки, сума невідповідності склала 2629,10 грн. з урахуванням суми покупки.

За результатами перевірки складений акт за № 001219 від 01.10.07р. (а.с.8-9), відповідно до якого за допущені порушення до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 13 445,00 грн., про що винесене Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007872303 від 08.10.07р.(а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем порушений п.5 ст. 3 Закону про РРО позивач не заперечує цій факт. У зв’язку з чим, відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн., які передбачені п. 3 ст. 17 Закону про РРО, відповідно до якого двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується, що зазначені грошові кошти у сумі 2600,00 грн. були отримані позивачем за проданий товар; наданими позивачем під час розгляду справи документами та показаннями свідків підтверджено, що грошові кошти в сумі 2600,00 грн. знаходилися окремо від каси та місця проведення розрахунків, призначалися для розрахунку із постачальником.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена сума невідповідності у розмірі 29,10 грн., яка не оспарювалась позивачем.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано та не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування та залучення до матеріалів справи.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 145,50 грн. (29,10х5), які передбачені ст. 22 Закону про РРО, відповідно до якої у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено показаннями свідків полиця, на якій перебував пакет із грошовою сумою 2600,00 грн., знаходиться на порівняно значній відстані як від холодильної камери (місця проведення розрахунків), так і від коробок із грошима, якими велися розрахунки із покупцями (каси) - на висоті понад 1,5 м від полу та іншій полиці від касових грошей. Під час розгляду справи відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначена полиця використовується як місце, де здійснюються розрахунки із покупцями за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти, тобто є місцем проведення розрахунків.

Судова колегія вважає, що діючим законодавством заборонено зберігання на місці проведення розрахунків особистих речей та грошових коштів продавців у зв’язку з тим, що відповідно до пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. №833 (833-2006-п) , забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників. Під час розгляду справи було встановлено, що грошові кошти в сумі 2600,00 знаходились не в касі, грошовому ящику або сейфі позивача, а знаходилися окремо в пакеті від місця проведення розрахунків, на момент проведення перевірки належали ФОП ОСОБА_4 і були призначені для розрахунку із постачальником, отже, не використовувалися для проведення розрахунків з покупцями і не зберігалися як грошові кошти, що отримані за продані товари.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 08.10.07 №0007872303 про застосування до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій на суму 12 959,50 грн. (13445-340-145,50) не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, та обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2010 у справі № 2а-7727/09/5/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2010 у справі № 2а-7727/09/5/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2010 у справі № 2а-7727/09/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.