розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ВАТ "Шляхи Полісся", Новоград-Волинської ОДПІ на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року по адміністративній справі за позовом ВАТ "Шляхи Полісся"до Новоград-Волинської ОДПІ

- про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 6.05.2008 року №0002422320/0 та №0002432320/0 (від 10.07.2008 року №0001734120/1 та №0002432320/1, №0003952320/1, від 11.11.2008 року №0002432320/2, №0002422320/2, №0003952320/2, №0007292320/2, від 9.01.2009 року №0002422320/3, №0002432320/3, №0003952320/3, №0007292320/3) на загальну суму 384533,50 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року вказаний позов задоволений частково –визнані недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача №0003952320/1 від 10.07.2008 року, №0003952320/2 від 11.11.2008 року, №0003952320/3 від 9.01.2009 року, №0007292320/2 від 11.11.2008 року, №0007292320/3 від 9.01.2009 року. Податкові повідомлення-рішення відповідача №0002422320/0 від 6.05.2008 року, №0002422320/1 від 10.07.2008 року, №0002422320/2 від 11.11.2008 року, №0002422320/3 від 9.01.2009 року визнані недійсними в частині нарахування податку на прибуток у розмірі 109423,90 грн. та штрафних санкцій на суму 54711,95 грн. Податкові повідомлення-рішення №0002432320/0 від 6.05.2008 року, №0002432320/1 від 10.07.2008 року, №0002432320/2 від 11.11.2008 року, №0002432320/3 від 9.01.2009 року визнані недійсними в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 86990,35 грн. та штрафних санкцій на суму 43495,17 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаною постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення в оскаржуваній частині та відмовити позивачу в задоволенні вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з"явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, апеляцію податкового органу задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2008 року працівниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами проведення якої складений акт від 18.04.2008 року.

Згідно висновків акту податковим органом встановлені порушення позивачем вимог пп.5.1.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв"язку із чим, донараховано податок на прибуток на суму 138781 грн. та ПДВ на суму 113373 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та виявлених в ході її проведення порушень відповідач 6.05.2008 року виніс податкові повідомлення-рішення: №0002422320/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 213790,50 грн., з яких 142527 грн. –за основним платежем та 71263,50 грн. –по штрафним (фінансовим) санкціям; №0002432320/0 про визначення податкового зобов"язання по ПДВ на суму 170059,50 грн. (113373 грн. –за основним платежем та 56686,50 грн. –по штрафним санкціям).

4.07.2008 року працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фактів, викладених в скарзі позивача за період з 1.07.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами проведення якої складений акт від 4.07.2008 року.

На підставі вказаного акту, податковий орган 10.07.2008 року виніс податкові повідомлення-рішення №0002422320/1, яким визначив позивачу податкове зобов"язання по податку на прибуток у розмірі 213603 грн. (142402 грн. –основний платіж та 71201 грн. –штрафні санкції); №0002432320/1, яким визначено податкове зообов"язання по ПДВ на суму 170059,50 грн. (113373 грн. –основний платіж, 56686,50 грн. –штрафні санкції); №0003952320/1 про визначення податкового зобов"язання по ПДВ на суму 750 грн. (500 грн. –основний платіж, 250 грн. –штрафні санкції) по господарським операціям з надання послуг ТОВ "Регіон-Фінанс"

За результатами процедури адміністративного оскарження платником вказаних податкових повідомлень-рішень, податковий орган 11.11.2008 року виніс аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення №0002422320/2, №0002432320/2, №0003952320/2 та додатково №0007292320/2 про застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 121 грн. по господарським операціям з ТОВ "Регіон-Фінанс".

В подальшому, за результатами розгляду скарги платника ДПА України, податковим органом 9.01.2009 року винесені податкові повідомлення-рішення №0002422320/3, №0002432320/3, №0003952320/3, №0007292320/3 про визначення таких же сум податкових зобов"язань.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат за період з 1.07.2006 року по 31.12.2007 року вартість послуг генпідряду ВАТ "БУ №813"в сумі 115459,21 грн. та витрат понесених ним у зв"язку з наданням ТОВ "Регіон-Фінанс"послуг по вантажним перевезенням відповідно до договору від 30.12.2006 року, а також неправомірного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 23092 грн. та 3290,65 грн., узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та фактичними обставинами справи. Підтверджуються належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належний правовий аналіз, обґрунтовані висновки щодо яких аргументовано виклав в мотивувальній частині судового рішення.

Доводи апеляційної скарги позивача у цій частині спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами справи, наданими сторонами доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Щодо іншої частини вимог позивача слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції частково задовольняючи вимоги позову виходив з того, що висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат вартість послуг шляхово-будівельною технікою для виконання робіт з ремонту автодороги, не ґрунтуються на вимогах Закону (334/94-ВР) .

Разом з тим, судом не враховано відсутність належних документів, що підтверджують отримання замовником послуг по вантажним перевезенням техніки, що в свою чергу виключає можливість віднесення таких витрат до складу валових та формування на їх основі податкового кредиту.

Подані позивачем реєстри змінних рапортів не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

За таких обставин, правові підстави для включення витрат позивача на послуги шляхово-будівельної техніки до складу валових та формування на на їх основі податкового кредиту відсутні.

Висновки акту перевірки у цій частині обґрунтовані, підтверджуються наданими сторонами доказами та не спростовані позивачем в ході розгляду справи.

Відповідач, як суб"єкт владних повноважень, аргументовано, з посиланням на належну доказову базу та норми матеріального права довів правомірність винесення ним оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень. Його позиція ґрунтується на вірному трактуванні норм матеріального права та повному встановленні обставин справи.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам, не вірно застосував норми матеріального права у цій частині, у зв"язку із чим, прийшов до хибного висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги податкового органу спростовують встановлені судом першої інстанції обставини, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідають нормами матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, апеляцію податкового органу задовольнити, скасувавши оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вищевказаних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ВАТ "Шляхи Полісся"залишити без задоволення.

Апеляцію Новоград-Волинської ОДПІ задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року скасувати в частині задоволення позову ВАТ "Шляхи Полісся"до Новоград-Волинської ОДПІ про визнання нечинними податкових-повідомлень рішень та постановити нове рішення у цій частині про відмову в задоволенні даних вимог.