розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010р. по справі № 2-а-3336/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" ' Список ' ' Текст '

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області ' Текст ' ' 3 особи ' ' 3 особа ' ' за участю ' ' Текст '

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000191550/0/2094 видане 24.06.2010 р. Кременчуцькою об"єднаною державною податковою інспекцією.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000191550/0/2094 від 24.06.2010 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач зазначив, що з січня 2008 р. законодавчо встановлений мінімальний розмір річної орендної плати не може бути меншим 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Пп. 4 п. 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) викладено в новій редакції частину четверту статті 21 Закону України "Про оренду землі" та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) положення пункту 8 розділу II названого Закону (2535-12) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними). Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) до Закону України "Про оренду землі" (161-14) внесено аналогічні зміни.

Отже, судом не враховано, що з 01 січня 2008 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою перевірки правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Кременчук Житлобуд", поданої за 2008 рік.

За результатами перевірки складено акт №2852/15-522/01274136 від 09.06.2010 р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" шляхом заниження задекларованої плати за землю за січень - грудень 2008 року на суму 8 934,33 грн., у тому числі, за січень 2008 року - на 761,77 грн., за лютий 2008 року - на 761,78 грн., за березень 2008 року - на 761,78 грн., за квітень 2008 року - на 761,77 грн., за травень 2008 року - на 761,77 грн., за червень 2008 року - на 761,78 грн., за липень 2008 року - на 761,79 грн., за серпень 2008 року - на 761,77 грн., за вересень 2008 року - на 761,77 грн., за жовтень 2008 року - на 761,78 грн., за листопад 2008 року - на 681,75 грн. та за грудень 2008 року - на 634,82 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 24.06.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000191550/0/2094, яким позивачу відповідно до абз. "б" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено порушення статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункту 8 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-УІ від 03.06.2008 р. (309-17) у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 13 401,52 грн., у тому числі 8 934,33 грн. - за основним платежем та 4 467,19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договори оренди земельної ділянки, укладені між позивачем та органом місцевого самоврядування, є цивільно-правовою угодою, укладання, зміна та виконання якої грунтується на нормах цивільного законодавства, а тому позивач не мав права самостійно в односторонньому порядку змінювати встановлений договором розмір орендної плати, а відповідачем не надано доказів щодо ухилення позивача від внесення змін до договору щодо збільшення ставки орендної плати, в зв"язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ).

Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України "Про плату за землю" (2535-12) .

Статтею 2 Закону визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Станом на 11.02.2008 р. розмір земельного податку, визначений статтею 7 Закону України "Про плату за землю", з земель, грошову оцінку яких встановлено, складав однин відсоток від їх грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач орендував земельну ділянку, яка розташована на перехресті провулку Тецівського та проспекту 50-річчя Жовтня в м. Кременчуці для будівництва автосалону, на підставі договору оренди від 17.09.2007 року, укладеного з Кременчуцькою міською радою та земельну ділянку, яка розташована по вул. Мічуріна, 90-А в м. Кременчуці, на підставі договору від 03.02.2006 року, укладеного з Кременчуцькою міською радою та сплачував орендну плату у 2008 році за землі згідно податкової декларації за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 1 % від грошової оцінки.

Відповідно до статті 14 Закон України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 Закон України "Про плату за землю" податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За даними акту перевірки № 2852/15-522/01274136 від 09.06.2010 року встановлено, що розміри податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, орендовані позивачем у Кременчуцької міської ради відповідно до договорів оренди від 17.09.2007 року та 03.02.2006 року, зазначені позивачем в декларації, поданої на 2008 р., є меншими, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при заповненні податкових декларацій платником податку невірно визначено розмір орендної плати, чим порушено вимоги Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідач виходив з того, що з січня 2008 р. законодавчо встановлений мінімальний розмір річної орендної плати не може бути меншим 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року (107-17) внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (набули чинності з 01.01.2008 року), згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , тому зміни до частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" того ж змісту повторно були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року (309-17) і набули чинності 04.06.2008 року.

Таким чином, з 01 січня 2008 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов’язку. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, Сплата обов’язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування") не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов’язок, а не зобов’язання.

Отже, оскільки збіль шення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв’язку з волевиявленням сторін договору, а у зв’язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою Кременчуцької міської ради, як розпорядника земель.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що невнесення змін до редакції договорів від 17.09.2007 року та 03.02.2006 року звільняє позивача від сплати орендної плати за земельну ділянку за новою ставкою, є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191550/0/2094 видане 24.06.2010 р. та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010р. по справі № 2-а-3336/10/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення-відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді	(підпис) (підпис)	Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.
' Список '	Макаренко Я.М.