розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво –Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства "Транспетроліум"до Державної податкової інспекції у Києво –Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво –Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2008 року № 0001302300/0, що прийняте Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Київської області, в частині визначення Приватному підприємству "Транспетроліум"податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 166 000, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49 800, 00 грн.

На вказану постанову суду відповідач –Державна податкова інспекція у Києво –Святошинському районі Київської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв"язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2008 року Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Київської області проведено комплексну виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16 липня 2007 року по 31 березня 2008 року, про що складено акт перевірки від 16 жовтня 2008 року №437/23-1/35278535.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимоги п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1, ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21 грудня 2000 року № 2181-III.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво -Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2008 року №0001302300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 222 801, 00 грн., з яких 171 160, 00 грн. - за основним платежем, 51 641, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Однак, позивач не погоджується з рішенням податкового органу в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 166 000, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49 800, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів та вірно встановлено судом першої інстанції, у січні 2008 року між позивачем (постачальник) та ПП "Бударін"(покупець) укладено договір від 24 січня 2008 року №38/ТРП-08 поставки нафтопродуктів (з урахуванням додаткової угоди від 25 січня 2008 року), яким визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється векселем.

Поставку товару та його часткову оплату здійснено у 1 кварталі 2008 року. Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 18 лютого 2008 року покупець - ПП "Бударін" передав, а позивач прийняв в оплату за вказаним договором поставки простий вексель АА 1047082, номінальною вартістю 2 200 000, 00 грн., терміном погашення –17 лютого 2009 року.

У подальшому вказаний вексель згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 31 березня 2008 року №18/ЦП-08, укладеному між позивачем (продавець) і ПП "Бударін"(покупець), та актом приймання-передачі цінних паперів від 31 березня 2008 року, передано у власність ПП "Бударін"за ціною 1 536 000, 00 грн. з дисконтом 664 000, 00 грн.

У вересні 2009 року між ПП "Автомагсервіс"(продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів від 01 вересня 2007 року №107/АМ-07 (з урахуванням додаткової угоди від 02 вересня 2007 року), згідно з яким передбачено, що оплата за поставлений товар (нафтопродукти) здійснюється векселем.

Поставку товару та його оплату здійснено у 1 кварталі 2008 року. Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 15 лютого 2008 року позивач передав, а постачальник - ПП "Автомагсервіс"прийняв в оплату за вказаним договором поставки простий вексель АА 1049002, номінальною вартістю 7 800 000, 00 грн., терміном погашення – 14 лютого 2009 року.

У подальшому вказаний вексель згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 11 березня 2008 року №29/ЦП-08, укладеному між ПП "Автомагсервіс"(продавець) та позивачем (покупець), та актом приймання-передачі цінних паперів від 11 березня 2008 року, передано у власність позивача за ціною 1 700 000, 00 грн. з дисконтом 6 100 000, 00 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України від 05.04.2001 № 2374-ІП "Про обіг векселів в Україні"видавати векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлений товар, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу"від 23 лютого 2006 року № 3480-ІУ - вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16 липня 1999 року (996-14) № 996 - бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 30 вересня 2009 року № 4502 встановлено, що у позивача станом на 18 лютого 2008 року - дату отримання векселя АА 1047082 номінальною вартістю 2 200 000, 00 грн. за даними бухгалтерського обліку рахувалась дебіторська заборгованість ПП "Бударін"в сумі 4 701 041, 14 грн. При одержанні векселя від емітента ПП "Бударін" позивачем закрито заборгованість за товари та відображено заборгованість за векселем. За даними бухгалтерського обліку позивача його кредиторська заборгованість перед ПП "Автомагсервіс"складала 7 848 444, 54 грн., видачу векселя АА 1049002 номінальною вартістю 7 800 000, 00 грн. відображено шляхом заміни заборгованості за отриманий товар на заборгованість по оплаті за векселем.

Номінальну вартість отриманого та емітованого векселів, відображених позивачем (векселедержателем) у бухгалтерському обліку як оплату за поставлені товари, не включено до валових доходів позивача, що відповідає вимогам п. п. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким до складу валового доходу не включається номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Відповідно до п. 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (334/94-ВР) - товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 163, ч. 3 ст. 165 ГК України - в Україні можуть випускатися, реалізовуватися та придбаватися цінні папери, а також перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери, в тому числі векселі, з якими можуть бути вчинені операції купівлі-продажу їх емітентами, власниками, торгівцями цінними паперами.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону - валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Доходи у податковому обліку включаються до складу валових доходів по податку на прибуток за правилом першої події відповідно до п. 1.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону або за датою зарахування коштів від покупця, або за датою відвантаження товарів.

Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону - до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Вичерпний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат, встановлено пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Проте, жодні обмеження щодо віднесення до валових витрат номінальної вартості векселів відсутні.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону - установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону - після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платники податку - продавець та покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з продажем векселя АА 1047082 номінальною вартістю 2 200 000, 00 грн. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 31 березня 2008 року № 18/ЦП-08 та згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 31 березня 2008 року позивач включив до складу валового доходу у 1 кварталі 2008 року ціну продажу векселя у сумі 1 536 000, 00 грн., оскільки відповідно до п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валового доходу включається дохід від продажу цінного паперу. Номінальну вартість векселя в сумі 2 200 000, 00 грн. позивачем включено до складу валових витрат.

При придбанні векселя АА 1049002 номінальною вартістю 7 800 000, 00 грн. на підставі договору купівлі-продажу цінного паперу від 11 березня 2008 року № 29/ЦП-08 та згідно з актом приймання-передачі цінного паперу від 11 березня 2008 року позивачем включено до валових доходів у 1 кварталі 2008 номінальну вартість векселя в сумі 7 800 000, 00 грн. Дана операція відповідає вимогам підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, але не виключно, проте, ціну викупу векселя у сумі 1700000,00 грн. позивачем включено до складу валових витрат.

Таким чином, зважаючи на ст. 606 ЦК України заборгованість по оплаті векселів було погашено, оскільки зобов'язання припиняються у разі поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Враховуючи положення вказаних нормативних актів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2008 року № 0001302300/0, що прийняте Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Київської області в частині визначення Приватному підприємству "Транспетроліум" податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 166 000, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49 800, 00 грн. є неправомірним.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року – без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 16 листопада 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.