розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2010 року по адміністративній справі за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до Будівельної корпорації "Укразіабуд", ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія"

- про визнання договору недійсним та зобов"язання повернути кошти, за нікчемним договором, -

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.07.2006 року нерухомого майна (нежитлове приміщення –офіс №101 (літ.А), загальною площею 1245,90 кв.м, за адресою: м. Київ, вул.Якіра, 8), укладеного між відповідачами; зобов"язати ТОВ "Українстька гірничо-металургійна компанія"повернути БК "Укразіабуд"все одержане за даним договором, а у разі неможливості відшкодувати його вартість; зобов"язати БК "Укразіабуд"повернути ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія"суму коштів, отриманих за вказаним договором.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з"явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2006 року між БК "Укразіабуд"(продавець) та ТОВ "Українська гірничо-металургійна компанія", правонаступником якої є ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія"був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві власності нерухоме майно: нежитлове приміщення –офіс №101 (літ.А), загальною площею 1245,90 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Якіра, 8, за ціною 15595403,69 грн.

Податковий орган вважає, що відповідачі уклали зазначений договір з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки на момент укладення даного правочину за БК "Укразіабуд"рахувався податковий борг, у зв"язку із чим, відбулась реалізація нерухомого майна, яке фактично знаходилось у податковій заставі. Вказані обставини, на думку податкового органу є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України та застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 208 ГК України.

Колегія суддів не погоджується з позицією податкового органу щодо наявності правових підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору із застосуванням до нього наслідків, передбачених ст. 208 ГК України та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість вимог позову, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Мета є суб"єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Таким чином, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи при укладенні оспорюваної угоди.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"№3 від 28.04.1978 (v0003700-78) (з наступними змінами) до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб"єктами оподаткування податків випливає з обов"язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Таким чином, стверджуючи про укладення спірного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач повинен довести, що такий договір був направлений на ухилення від сплати податків і в результаті укладення та виконання цього договору державі спричинені збитки.

Позивачем не доведено факту ухилення відповідачами від сплати податків та знаходження відчужуваного нерухомого майна в податковій заставі на момент його реалізації.

Договір виконаний сторонами, що підтверджується належними та допустимим доказами, наявними в матеріалах справи.

Відсутність доказів наявності в діях хоча б однієї з сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в ст. 208 ГК України правових наслідків, пов"язаних із стягненням отриманого за договором.

Наявність умислу у відповідачів на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не доведена податковим органом та не підтверджується належними та допустимим доказами.

За таких обстави, правові підстави для застосування до спірної угоди наслідків, передбачених ст. 208 ГК України та визнання її недійсною відсутні.

Суд першої інстанції повно та об"єктивно встановив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв"язку із чим, прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами матеріального права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами в силу вимог ст. 70 КАС України, згідно якої обставини, що за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.