розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2010 року у справі № 2а-3753/10/1270 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області «про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», -

Позивач звернувся до суду з позовом до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області (далі Біловодська МДПІ) «про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2010 року у справі № 2а-3753/10/1270 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем доведено правомірність винесення рішення № 0000122303 від 08.04.2010 на суму 2985 грн. та рішення № 0000132303 від 08.04.2010 на суму 46939,60 грн., а тому підстав для визнання недійсними та скасування зазначених рішеннь Міловського відділення Біловодської МДПІ про застосування штрафних санкцій немає.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суб'єктом підприємницької діяльності, який перевірявся податковим органом є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2. Він сам здійснює підприємницьку діяльність та не має найомної робочої сили. Громадянка ОСОБА_3 не є суб'єктом підприємницької діяльності та не є найомним працівником у ПП ОСОБА_2 Будь-яких документів або свідків, що підтверджували наявність договірних стосунків трудового характеру між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не було надано. Навпаки, у матеріалах справи мається довідка з Міловського центру зайнятості, згідно якої договорів найму між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи у цьому органі не реєструвалося. Громадянка ОСОБА_3 знаходилася у приміщенні магазину, що належить ОСОБА_2, на підставі договору-охорони, згідно якого на неї був покладений обов'язок охорони товарно-матеріальних цінностей та проведення розрахунку за раніше придбаний товар перед представниками фірм-постачальників. Накладення штрафних санкцій за порушення порядку розрахунків може бути тільки до суб'єкта підприємницької діяльності. В зв'язку з тим, що на момент перевірки ОСОБА_2 не знаходився у приміщенні магазину, про що є відмітка у акті перевірки, тому він ніяк не міг провести операції через розрахунковий пристрій, як того вимагає законодавство. За ті чи інші дії, якщо вони порушують законодавство України громадянка ОСОБА_3 повинна нести самостійну відповідальність. Це твердження підтверджується також постановою Міловського районного суду Луганської області від 26 травня 2010 року, згідно якого справу по відношенню до ПП ОСОБА_2 по даному факту у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення закрито.

Направлення на перевірку ОСОБА_2 працівниками податкового органу не надавалось, тому сама перевірка є незаконною та рішення винесено на підставі незаконного акту перевірки.

Вважав, що працівниками податкової служби не надано права самостійно проводити інвентаризацію на торговій точці, що належить приватному підприємцю.

Крім того, загальна вартість алкогольних напоїв, переданих на відповідальне зберігання ОСОБА_3 згідно акту прийому-передачі від 27.03.2010 р. складала 1880 грн, а актом зняття залишків товарних цінностей на торговій точці від 03.04.2010, складеного ревізорами Міловського відділення Біловодської ДПІ, склала 46939,6 грн. Стверджував про неправомірність визначення матеріальних цінностей в останній сумі.

Просив також застосувати до спірних правовідносин положення статті 58 Конституції України щодо зворотної дії Закону у часі.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач підтверджує, що при проведенні перевірки позивач був відсутнім, тому перевірка проводилася у присутності особи, яка здійснювала торгівлю товаром, який знаходився у торговій точці, і здійснювала відповідні розрахунки з покупцями, що не суперечить законодавству. ОСОБА_3 у ході проведення перевірки не надавала посадовим особам МДПІ ніяких документів, які б свідчили, що вона немає права здійснювати продаж товару та готівкові розрахунки з покупцями, як і акт прийому - передачі від 27.03.2010 р. та договір зберігання продукції. Факт здійснення ОСОБА_3 продажу товарів та готівкових розрахунків, саме 03.04.10, підтверджується тим, що ОСОБА_3 особі, яка отримала товар, не видала розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, та розрахункова операція на суму покупки 376 грн. не проведена через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій. Також це підтверджується і тим, що на початку здійснення перевірки ОСОБА_3 роздрукувала та надала посадовим особам МДПІ денний звіт (документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням) на суму готівкових коштів у розмірі 71 грн. 50 коп. Це свідчить про те, що ОСОБА_3 фактично здійснювала продаж товару та готівкові розрахунки ще до початку перевірки.

Стаття 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІУ передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктом господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому, ризик відповідальності за допущення порушень з продажу товару із свого торгового місця несе безпосередньо суб'єкт господарювання (підприємець).

Перевіряючими не було проведено інвентаризації - опису всього товару, який знаходився в магазині та на складі, не було проведено оцінку всіх залишків господарських засобів та порівняння отриманих результатів з наявними бухгалтерського обліку. Був описаний товар - тільки алкогольних напоїв, який знаходився в торговому приміщенні магазину, згідно чого був складений документ «Дані про наявний товар, що знаходиться в реалізації магазину, що належить ПП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1».

Застосовані фінансові (штрафні) санкції підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, закріплених у ст. 238 Господарського кодексу України, а саме: є заходом майнового характеру, спрямованим на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Тому застосування зворотної дії Закону до спірних правовідносин не допустимо.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

03.04.2010 на підставі направлення № 37 від 02.04.2010, виданого старшому державному податковому ревізору-інспектору Золоторьовій О.В. та старшому державному податковому ревізору інспектору Кувічка М.В., була здійснена перевірка господарської одиниці - магазину, який належить приватному підприємцю ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки був складений акт №0012/12/22/23/2755216790 (а.с. 10, 11), яким встановлено порушення вимог п.п 1, 2, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:

-розрахункова операція на суму покупки товару горілки «Козацька рада» на суму 376,00 грн. не проведена через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведеному фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій;

-особі, яка отримала товар не видано розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

-не забезпечена відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Також встановлено порушення вимог абз. 29, 30 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме:здійснювалося зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

З матеріалами акту перевірки ОСОБА_3 була ознайомлена, але від підписання документу відмовилася, про що були складені відповідні акти (а.с. 42-45).

На підставі акту перевірки, 8 квітня 2010 року Біловодською МДПІ було прийнято рішення за №0000122303 про застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2985 грн. за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) та рішення №0000132303 про застосування фінансових санкцій у розмірі 46939,60 грн. за порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) (а.с. 8, 9).

Щодо до законності проведення перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючими органами стосовно податків і зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є податкові органи.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) .

Порядок здійснення органами державної податкової служби своїх функцій, у тому числі щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, визначається насамперед Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) .

Відповідно до п. 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, повязану, зокрема, за здійсненням контролю проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно п. 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР) , а в інших випадках за рішенням суду.

Згідно статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону (265/95-ВР) здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону (265/95-ВР) .

Як зазначено у ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку с дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Неподання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено у судовому засіданні, перевірка діяльності субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 направлена на перевірку дотримання вимог Закону України «Про державну податкову службу» (509-12) , Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (98/96-ВР) , Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (1775-14) , Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР) . Зазначена перевірка входить до компетенції податкових органів згідно вказаних Законів.

Відповідно до плану-графіку проведення оперативних перевірок субєктів підприємницької діяльності на квітень 2010року, затвердженого начальником Біловодської МДПІ, позивач був включений до кола перевіряємих підприємців. Крім того, матеріали перевірки свідчать, що ОСОБА_3 фактично допустила перевіряючих до проведення перевірки, а тому підстав вважати, що перевірка була проведена з порушенням вимог діючого законодавства та з перевищенням повноважень, наданих відповідачу, немає.

Згідно Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіна від 11.08.1994 р.№69 (z0202-94) інвентаризація - це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів шляхом підрахунку, визначення ваги, обмірювання та оцінки всіх залишків господарських засобів та порівняння отриманих результатів з наявними бухгалтерського обліку. Перевіряючими не було проведено опис всього товару який знаходився в магазині та на складі, не було проведено оцінку всіх залишків господарських засобів та порівняння отриманих результатів з наявними бухгалтерського обліку. Був описаний товар тільки алкогольних напоїв, який знаходився в торговому приміщенні магазину, згідно чого був складений документ «Дані про наявний товар, що знаходиться в реалізації магазину, що належить ПП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1», як додаток до акту перевірки, на що не потрібно рішення суду і що не суперечить діючому законодавству.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 46939,60 грн. №0000132303 від 08.04.2010 за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР) - зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.95№ 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) (далі Закон № 481), який на момент вчинення позивачем порушення діяв в редакції від 19.12.1995 року із змінами, внесеними законами України станом на 21.01.2010 року.

З 16.06.2010 року набрав чинності Закон України № 2275-УІ від 20.05.2010 року (2275-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначеним законом статтю 15 Закону № 481 після частини 35 доповнено новою частиною такого замісту: «суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі».

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого субєкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Визначення основних термінів та понять, які використовуються в Законі № 481 (481/95-ВР) , встановлено ст. 1 цього Закону. Так, місцем торгівлі є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом (481/95-ВР) відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

На підставі п. 2.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002 (z0670-02) , до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як встановлено в судовому засіданні, алкогольні напої, які належать позивачу, зберігалися за місцем їх реалізації у магазині, розташованому за адресою: смт. Мілове,вул. Армійська, 2, про що було відображено у акті перевірки від 03.04.2010.

Позивач не заперечував, що магазин, в якому зберігалися алкогольні напої, не був внесений до Єдиного реєстру. У матеріалах справи також відсутні відомості про те, що магазин, який належить ОСОБА_2, у якому збереглися алкогольні напої, внесений до Єдиного реєстру як місце зберігання алкогольних напоїв. З пояснень представника відповідача вбачається, що заява щодо внесення місця зберігання спирту або алкогольних напоїв до Єдиного реєстру позивачем до відповідача не надавалась.

Згідно з абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до субєктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1 700 гривень.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав правомірним рішення відповідача про застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

Посилання позивача на Закон України № 2275-VI від 20.05.2010 (2275-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 16.06.2010, яким передбачено, що до Єдиного реєстру вносяться тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі, а тому до нього не можуть бути застосовані фінансові санкції, оскільки цей закон помякшує відповідальність, апеляційний суд до уваги не бере з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На законодавчому рівні закріплено принцип, згідно з яким закон не має зворотної сили. Так, Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 22-рп/2003 (v022p710-03) встановлено, що закон діє після набрання ним чинності.

Як вбачається із матеріалів справи, перевірка у позивача була проведена 03.04.2010року, рішення про застосування штрафних санкцій прийнято 08.04.2010року, тобто до внесення змін до Закону України № 481 (481/95-ВР) Законом України № 2275-VI від 20.05.2010 (2275-17) , під час дії Закону України № 481 (481/95-ВР) в редакції від 19.12.1995 року із змінами, внесеними законами України станом на 21.01.2010 року, яким не передбачалось, що до Єдиного реєстру вносяться тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

За таких підстав, відповідачем правомірно застосовано до відповідача положення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", які діяли на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень.

Посилання в апеляційній скарзі на Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99 (v001p710-99) не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Позивач стверджує, що оскільки він є фізичною особою, на нього повинні поширюватись положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії Закону у часі.

В зазначеному рішенні Конституційний Суд України визначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). При цьому в пункті 3 мотивувальної частини суд зазначив, що в Конституції України (254к/96-ВР) стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Оскільки фінансові санкції застосовані до ОСОБА_2 як до субєкта підприємницької діяльності, стаття 58 Конституції України щодо зворотної дії Закону у часі до спірних правовідносин не повинна застосовуватись.

Таким чином, при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій до позивача за зберігання алкогольних напоїв в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому підстав для скасування рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 46939,60 грн. №0000132303 від 08.04.2010 немає.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення №0000122303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2985 грн. суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п.2 ст.3 зазначеного Закону України, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з п.13 ст.3 вказаного Закону України забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахунковоїкнижки-загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно п.9 ст.13 зазначеного Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязаніщоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону (265/95-ВР) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповіднихорганів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції уп'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахунковихопераційна неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахунковихоперацій, уразіне роздрукування відповідногорозрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції,абопроведенняїї без використання розрахункової книжки.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.04.2010 старшим державним податковим ревізором-інспектором Золоторьовою О.В. та старшим державним податковим ревізором інспектором Кувічка М.В. у присутності працівників податкової міліції була здійснена контрольна закупка товару - горілки «Козацька рада» у кількості 20 пляшок на загальну суму 376 грн. у магазині, що належить позивачу.

При продажу вказаного товару продавець ОСОБА_3, отримавши грошові кошти у сумі 376 грн., не провела розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій та не роздрукувала відповідний розрахунковий документ.

Даний факт підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_5, допитаного місцевим судом, яка підтвердила, що дійсно перед проведення планової перевірки магазину, який належить приватному підприємцю ОСОБА_2, була проведена контрольна закупка товару, а саме, покупка горілки «Козацька рада» у кількості 20 пляшок на суму 376 грн. Розрахунки за товар здійснювала Золоторьова О.В. При продажу вказаного товару продавець ОСОБА_3 не провела розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій та не роздрукувала відповідний розрахунковий документ. Також вказала, що на момент здійснення контрольної закупки, магазин працював, знаходилися покупці, продавець ОСОБА_3 здійснювала продаж товару. Щодо проведення перевірки пояснила, що ОСОБА_3 фактично допустила до її проведення та приймала участь при складанні даних про наявний товар, що знаходиться на реалізації в магазині. Після проведення перевірки, ОСОБА_3 була ознайомлена з матеріалами перевірки, з кількістю товару була згодна, але від підписання відмовилася про що були складені відповідні акти.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду першої інстанції також підтвердили, що на момент проведення перевірки магазин працював, продавець ОСОБА_3 здійснювала продаж товару покупцям, які знаходилися на той момент у магазині. Щодо перевірки вказали, що участі у її проведені не приймали, були присутніми при її проведені. Своїми поясненнями підтвердили, що Золоторьовою О.В. у магазині було придбано горілку у кількості 20 пляшок на суму 376 грн. Розрахункова операція продавцем ОСОБА_3 не була проведена через РРО та не було видано розрахунковий документ встановленої форми. Крім того, вказали, що при проведені перевірки, ОСОБА_3 приймала участь у складені даних про наявний товар - алкогольні напої, що знаходилися в магазині. Після проведення перевірки продавець ОСОБА_3 була ознайомлена з документами перевірки, але від підпису відмовилася про що були складені акти. Проти кількості наявного горілчаного товару не заперечувала.

Пояснення свідка ОСОБА_8, яка вказала, що ОСОБА_3 продавцем у ОСОБА_2 ніколи не працювала, а лише знаходилася у магазині на час відсутності ОСОБА_2 та виконувала обовязки по зберіганню товару та розраховувалася з постачальниками за раніше придбаний товар, а тому продаж товару здійснювати не могла, місцевий суд правильно оцінив критично, оскільки вона є дружиною позивача та в даній справі є зацікавленою особою, а тому її пояснення апеляційний суд розцінює як спробу уникнення ОСОБА_2 відповідальності щодо сплати штрафних санкцій.

Пояснення свідка ОСОБА_3, яка зазначила, що на момент проведення перевірки магазин не працював, продаж товару у магазині не здійснювався,а її перебування повязане з виконанням укладеного договору з ОСОБА_2 по зберіганню товарних цінностей, та те, що вона участі у перевірці не приймала, суд першої інстанції також вірно оцінив критично, оскільки вони спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, іншими матеріалами справи.

Зокрема, на початку здійснення перевірки ОСОБА_3 роздрукувала та надала посадовим особам МДПІ денний звіт (документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням) на суму готівкових коштів у розмірі 71 грн. 50 коп.

Контрольною касовою стрічкою (а.с.53), підтверджується, що 03.04.2010 рокумагазин працював, обіг готівки склав 71 грн. 50 коп.

Також, постановою Міловського районного суду Луганської області (справа № 3-160/10) ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КпАП України, свою вину у скоєнні зазначеного правопорушення, а саме у проведенні розрахункової операції на суму 376 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, не видачі чеку та у незабезпеченні відповідності готівкових коштів на місці розрахунків, у судовому засіданні визнала, пояснила, що ОСОБА_2, поїхавши відпочивати, попрохав її тимчасово опрацювати в магазині (а.с. 71).