розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцентбуд"на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцентбуд"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ТОВ "Акцентбуд"звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.09.2009 р. № 0006286303/0 на загальну суму 1 531 869 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ "Акцентбуд"подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2010 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Акцентбуд"в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ДП "Будівельно-виробниче підприємство "Пілон"за період січень-червень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 01.09.2009 р. № 1582/2303

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006286303 /0 від 17.09.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем –1 058 342 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями –473 527 грн., на загальну суму 1 531 869 грн.

ДП "Будівельно-виробниче підприємство "Пілон"- виконавець та ТОВ "Акцентбуд"- замовник уклали договір від 05.01.2006 року №01/05-бмр, відповідно до якого виконавець зобов’язався виконати допоміжні будівельно-монтажні роботи (прибирання будівельного сміття, переміщення будівельних матеріалів вручну ґрунтування та фарбування стін, монтаж плінтусів та їх фарбування, розшивка тріщин та стінах та стелі і т. д.), а замовник зобов’язався прийняти відповідні послуги.

Із зазначеного договору вбачається, що вартість послуг, що виконується за цим договором вказана в актах виконаних робіт.

Крім того, в даному договорі чітко не визначено строк дії договору.

В п. 7 даного договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.

Так, проведеною перевіркою за період 01.01.2009 року по 30.06.2009 р. встановлено завищення задекларованих ТОВ "Акцентбуд"показників.

Як вбачається з матеріалів справи (декларації за перевіряє мий період) позивач у рядку 10.1 Декларацій "придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0%"всього у сумі 1 058 342 грн.

Так, ТОВ "Акцентбуд"включило до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ в сумі 1 058 342 грн. ( за січень 2009 р. –69 947 грн., лютий 2009 р. –24 276 грн., 150 248 грн. квітень 2009р. – 291 779 грн., травень 2009 р. –79 107 грн., червень 2009р. –442 985 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 17.09.2009 р. № 0006286303/0, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно з пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач відобразив в складі податкового кредиту податкові накладні попередніх періодів.

Відповідно до положень пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків.

Дата виникнення зобов’язань продавця відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, враховуючи вище зазначені норми податкового законодавства розмір податкового зобов’язання продавця товарів (послуг) по господарських операціях, проведених з кожним контрагентом –покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість' якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, у разі виникнення права на податковий кредит у випадку здійснення списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг) та не отримання податкової накладної від продавця таких товарів (робіт, послуг) - подання одночасно з декларацією з ПДВ за такий звітний період відповідної скарги на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. При цьому до заяви подаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до бухгалтерського обліку у платника податку числиться кредитна заборгованість за вказаними операціями. Розрахунки за вказаними операціями не проводилися, претензійно-позовна робота не велась позивачем, про що відсутні відповідні докази в судовому засіданні, що позивачем не заперечується.

У договорі надання послуг від 05.01.2006 року відсутній об’єкт надання послуг, не доказано здійснення господарських операцій саме за цим договором, ніяких додатків до договору, де обумовлена адреса надання таких послуг також не надано. Тобто в умовах договору не визначено об’єкт та види послуг, які будуть надаватися при здійсненні правовідносин. Відсутні також додатки до договору.

Податкова накладна за 2006 рік включена до податкового кредиту у січні-червні 2009 року.

У позивача числиться кредиторська заборгованість за вказаними господарськими операціями, не проведено розрахунків із постачальником товарів та послуг.

Слід зазначити, що положення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачає самостійне узгодження податкового зобов’язання. Так, зокрема податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Проте, п. 17.2 ст. 17 зазначеного Закону містить обмежуючу норму стосовно самостійного виправлення податкового зобов’язання минулих періодів, що має місце лише у випадку заниження податкового зобов’язання.

За таких обставин є правильними висновки суду про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення від 17.09.2009 р. № 0006286303/0, оскільки позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження сплати ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.


Судді: