Справа: № 11/703 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кияни"на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Кияни"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Кияни" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (надалі ДПІ у Оболонському районі міста Києва, відповідач) № 0000762330/0 від 25.06.2004 року.

Справа розглядалася судом неодноразово. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року у задоволені позову ВАТ "Кияни"відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ВАТ "Кияни"подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ВАТ "Кияни" за серпень, вересень, жовтень 2003 року при проведенні операцій з продажу товару за договорами комісії від 26.08.2003 року № 26/08-01-ДК та від 26.09.2003 року № 26/09-01-ДК, за результатами якої складено акт № 890-23-3-00308169 від 24.06.2004 року (копія в матеріалах справи).

На підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 6.1, п.п. 6.2.1, п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІП податковим повідомленням-рішенням № 0000762330/0 від 25.06.2004 року визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 243479 грн., з яких 162319 грн. - основний платіж та 81160 грн. - штрафні санкції.

Вказані обставини підтверджується матеріалами справи, а також встановлено під час перевірки -26.08.2003 року між ВАТ "Кияни" (комітент) та ПП "Детройт" (комісіонер) було укладено два договори комісії № 26/08-01-ДК та № 26/09-01-ДК на продаж мембран іоноселективного електрода у кількості 400 шт. загальною вартість 811475 грн.

На виконання зазначених договорів ПП "Детройт" уклало зовнішньоекономічні контракти з фірмою "Gilpatrick Trade Company", згідно яких було здійснено обумовлений договорами комісії від 26.08.2003р. № 26/08-01-ДК та № 26/09-01-ДК експорт мембран іоноселективного електрода. Експорт товару підтверджується вантажними митними деклараціями від 10.09.2003р. № 70000/3/211357, № 70000/3/211359 та від 17.10.2003р. № 70000/3/213525, № 70000/3/213523, № 70000/3/21351-3.

Зазначені вантажні митні декларації залучені до матеріалів справи у належним чином засвідчених копіях, на зворотному боці містять усі необхідні відмітки, що засвідчують факт експорту товару: вивезення за митну територію України 11.09.2003р., 20.10.2003р. та 21.10.2003р. що також підтверджено перевіряючими у акті перевірки а факт належного оформлення вантажно-митних декларацій не заперечується жодною із сторін.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову вважає обґрунтованими висновки викладенні в акті перевірки щодо порушення позивачем п. 6.1 п.п. 6.2.1, п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", що відповідно є підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного. Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі Закон № 168) визначено платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій.

Отже, порядок оподаткування ПДВ експортних операцій регулюється Законом "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168 податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Таким чином, для застосування нульової ставки ПДВ по експортних операціях передбачено саме наявність факту вивезення (експортування) платником податку відповідних товарів за межі митної території України.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168 товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією. Отже, належним і допустимим доказом вивезення (експортування) товарів за межі митної території України є належним чином оформлена вантажна митна декларація. Постановою Кабінету Міністрів від 9 червня 1997 р. N 574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" (574-97-п) затверджено Положення про вантажну митну декларацію, п. 1 якого встановлено, що дане Положення визначає форму вантажної митної декларації та встановлює порядок її подання, оформлення, використання.

Згідно з п. 8 Положення про вантажну митну декларацію вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

За повідомленням відділу великих і середніх підприємств податкового управління Міністерства фінансів США від 11.05.2004 року компанія "Gilpatrick Trade Company" суттєво не присутня і не здійснює жодної господарської діяльності на території Сполучених Штатів. За інформацією, що міститься у документах органів реєстрації отриманих податковим управлінням компанія "Gilpatrick Trade Company" не отримувала ідентифікаційного номеру роботодавця і ніколи не подавала податкову звітність в США.

Таким чином в деклараціях вказана недостовірна інформація щодо іноземної компанії "Gilpatrick Trade Company".

Так, відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України у цьому Кодексі під "ввезенням в Україну та вивезенням з України" розуміються - фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Пунктом 3 статті 15 Кодексу "переміщення через митний кордон України" визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб.

Статтею 60 Повітряного кодексу України передбачено, що після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу зобов’язаний видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Що в свою чергу вказує на те, що мембрана іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфатів-іонів зазначена в вантажних митних деклараціях від 10 вересня 2003 року № 70000/3/211357, №70000/3/211359 та від 17 жовтня 2003 року № 70000/3/213525, № 70000/3/213523, № 70000/3/213513 за межі митної території України відповідно до пп.6.2.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"не вивозилася та крім того не підтверджена сертифікатом якості.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення №0000762330/0 від 25 червня 2004 року повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Аналіз норм чинного законодавства дослідження матеріалів справи свідчить про відсутність доказової бази, яка б вказувала на експортування мембрани іоноселективного електроду нерезиденту, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8- 11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кияни" – залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 01 листопада 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.