розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційні скарги прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької митниці, Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс"до Запорізької митниці про скасування рішень,

16 грудня 2009 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці про скасування рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 28.09.2009 р. він звернувся до Запорізької митниці з вантажною митною декларацію № 112000003/9/005418, відповідно до якої був задекларований товар. У порушення вимог МК України (4495-17) всупереч наявним відомостям митний орган застосував другий резервний метод визначення митної вартості товарів. Митна вартість задекларованого товару була підвищена. У зв’язку з цим позивач був змушений задекларувати товар за визначеною митним органом вартістю та сплатити відповідні кошти. Згодом позивач повторно звертався до відповідача з низкою вантажним митних декларацій, за якими також були прийняті рішення про відмову у митному оформленні товарів та застосуванні другого резервного методу визначення митної вартості товарів. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про скасування рішень про визначення митної вартості товарів № 112000010/2009/000745/1 від 28.09.2009 р.,

№ 112000010/2009/000715/2 від 17.09.2009 р., № 112000010/2009/000721/2 від 21.09.2009 р., № 112000010/2009/000729/1 від 22.09.2009 р., визнання сплачених коштів в сумі 119 688,18 грн., сплачених внаслідок прийняття вказаних рішень, надміру сплаченими ( а.с.а.с. 4, 5, 158 –161 ).

22 січня 2010 року прокурор Запорізької області повідомив суд про вступ у справу

29 квітня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов у частині скасування рішень відповідача. Постанова вмотивована тим, що ціна товару при митному оформленні була визначена позивачем за методом № 1 (за ціною угоди). При цьому відповідачу було надано усі передбачені законом документи, то відповідач не мав підстав для застосування іншого методу визначення вартості товару ( а.с.а.с. 166 –171 ).

26 травня 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так, у митного органу були усі правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів. Неподання декларантом додаткових документів за вимогою митного органу є підставою для незастосування методу № 1 визначення митної вартості товарів. Вказані обставини явилися причиною звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою, якою він просив постанову суду першої інстанції у задоволеній частині скасувати та відмовити у задоволенні позову ( а.с.а.с. 179 –182 ) .

07 червня 2010 року прокурор, не погодившись з ухваленою постановою, також звернувся до суду з апеляційною скаргою, яку обґрунтував доводами, аналогічними доводам відповідача. Прокурор просив постанову суду першої інстанції у задоволеній частині скасувати та відмовити у задоволенні позову ( а.с.а.с. 184 –187 ) .

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Прокурор у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення; до початку судового засідання, не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 18.06.2009 р. між позивачем та компанією DETIAN BUILDING MATERIALS CO., LTD"(Китай) був укладений контракт № LBM062009, за умовами якого остання продала, а позивач купив на умовах поставки FОВ м. Нанжинг (Китай) у відповідності з правилами Incoterms (редакція 2000 року) стінові панелі з полівінілхлориду без технологічних отворів ( а.с.а.с. 6 –8 ).

17 вересня 2009 року, 21.09.2009 р., 22.09.2009 р. та 28.09.2009 р. позивачем до митного оформлення був заявлений придбаний за укладеним контрактом товар.

У вантажних митних деклараціях №№ 112000003/9/005418, 112000003/9/005153, 112000003/9/005211, 112000003/9/005262 позивачем було заявлено митну вартість товару у сумі 144 630,39 грн., 144 585,68 грн., 318 090,89 грн. та 144 630,39 грн. відповідно (за ціною договору).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано митному органу наступні документи: контракт, комерційний інвойс, морський коносамент, транспортна накладна СМR, довідка перевізника про транспортні витрати, сертифікати якості, сертифікат походження, прайс-лист продавця, калькуляція вартості виробництва продавця, експортна вантажна митна декларація продавця.

Митним органом у зв’язку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару були витребувані додаткові документи, а саме: інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; відомості про якісні характеристики товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження за законом; переклад копії вантажної митної декларації країни відправлення; комерційна пропозиція на придбання товару, що декларується.

При цьому декларантом позивача у кожному випадку власноручно було зроблено записи про неможливість надати витребувані документи одразу.

17 вересня 2009 року, 21.09.2009 р., 22.09.2009 р. та 28.09.2009 р. митний орган ухвалив рішення №№ 112000010/2009/000715/2, 112000010/2009/000721/2, 112000010/2009/000729/1 та 112000010/2009/000745/1 відповідно про визначення митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість було визначено у сумі 1,50 долара США за 1 кг ваги. При визначенні митної вартості товару відповідач застосував резервний метод № 2.

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Митним кодексом України (92-15) , Законом України від 03.12.1990 р. № 507-ХІІ "Про ціни і ціноутворення" (507-12) , Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (1766-2006-п) (далі –Порядок).

В силу пункту 23 статті 1 МК України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях –це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Кодексом також передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини 2 статті 27 МК України завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно зі статтею 88 МК України декларант виконує усі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом (4495-17) , незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

У відповідності зі статтею 259 МК України митна вартість товарів –це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

За змістом статті 261 МК України відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 статті 262 МК України передбачено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості –спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

В силу частин 1, 3 статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.

Відповідно до статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу (4495-17) , має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом (4495-17) , на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом (4495-17) .

Згідно зі статтею 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

У відповідності зі статтею 11 Закону № 507-ХІІ при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

За змістом підпункту 1.1 контракту від 18.06.2009 р. продавець бере на себе зобов’язання передати, а покупець придбати товар у кількості, номенклатурі та якості, зазначених у специфікації, яка є невід’ємною частиною контракту.

Крім того, пунктом 3 контракту передбачено, що продавець повідомляє покупця про відвантаження товару факсимільним зв’язком. Протягом 2-х днів з моменту відвантаження продавець зобов’язаний надіслати факсимільним зв’язком покупцеві такі документи: рахунок-фактуру; пакувальний лист із зазначенням номера контракту; бортовий коносамент; експортну декларацію; сертифікат якості, виданий виробником, про сувору відповідність номенклатури, кількості та якості товару специфікаціям контракту із зазначенням номеру контракту, дати заповнення сертифіката якості; сертифікат походження, виданий ТПП країни продавця.

В силу пункту 4 контракту ціна на товар встановлюється у доларах США та зазначається у інвойсах до контракту на кожну поставку.

Отже, контракт передбачає вичерпний перелік документів, що містить повну інформацію про якісні та кількісні характеристики товару та його ціну.

З матеріалів справи вбачається, що вони свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 МК України.

Відповідно до пункту 7 Порядку (1766-2006-п) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

За матеріалами справи вказані документи у повному обсязі були надані позивачем митному органу. Цей факт представниками відповідача не заперечувався.

Згідно з пунктом 11 Порядку (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці"декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем –копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Матеріали справи свідчать про те, що під час митного оформлення співробітниками відповідача були додатково витребувані наступні документи: каталоги фірми-виробника товару; переклад копії вантажної митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні та вартісні характеристики товару; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстав для витребування відповідачем вказаних документів не було, оскільки позивач надав усі документи на підтвердження митної вартості товару, які відповідають характеру угоди.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що, визначаючи митну вартість товарів, які поставляються на митну територію України, необхідно враховувати умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість зв'язків контрагентів а також інші умови, які виступають підставами для формування ціни на продукцію. У цьому випадку ненадання усіх витребуваних документів декларантом митному органу обумовлено об'єктивними умовами укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту, їх відсутності у декларанта та ненадання їх його контрагентом, а також повним дотриманням правил, визначених методом 1.

Суд обґрунтовано погодився з висновками позивача щодо неправомірності застосування відповідачем положень наказу Державної митної служби України від 31.01.2007 р. № 74 (v0074342-07) . Так, Закони України та інші акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України набувають чинності у п'ятнадцятиденний строк після їхнього прийняття у встановленому порядку та підписання і підлягають оприлюдненню в офіційних друкованих виданнях.

Між тим, наведений вище наказ не відповідає нормам Указу Президента України від 10.06.1997 р. № 503 (503/97) . Указом Президента України від 21.05.1998 р. № 493/98 (493/98) "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств або інших органів виконавчої влади" встановлено, що Державна митна служба України є органом виконавчої влади та зобов'язана з метою забезпечення охорони прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій проводити державну реєстрацію нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України, яка проводиться у порядку, що встановлює Кабінет Міністрів України. Міністерство юстиції України й управління юстиції проводять реєстрацію нормативних актів і їхню публікацію. Постановою Кабінету Міністрів від 28.12.1992 р. № 731 (731-92-п) затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів або інших органів виконавчої влади. Отже, наказ від 31.01.2007 р. та інші норми, на які послався відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства не прийняті як нормативно-правові акти, про що свідчить відсутність їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та неоприлюднення у засобах масової інформації. Відтак вони можуть носити виключно рекомендаційний характер, а база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом як одне з джерел встановлення митної вартості товарів.

Крім того, судом першої інстанції від відповідача витребовувалася інформація щодо ідентичних товарів, які містяться у базі ЄАІС ДМСУ за період з 22.06.2009 р. по 22.09.2009 р. по коду товару 3916201090.

Згідно з відповіддю, що надійшла, оформлення товарів, які класифікуються за кодом УКТЗЕД 3916201090 за період з 16.06.2009 р. по 28.09.2009р. здійснювалося за рівнем митної вартості від 1,23 до 1,5 доларів США за 1 кг.

У відповідності зі статтями 268, 269 МК України в разі виявлення більше, ніж однієї вартості операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, визначаючи митну вартість товару мав керуватись приписами статей 266 –273 МК України.

За змістом пункту 13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, відповідно до пункту 14 Порядку, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.