розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент", Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент"звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальність "Сан Менеджмент"задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 № 0000432302/0, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва підлягає задоволенню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент"- частковому задоволенню, а постанову суду –слід скасувати, виходячи з наступного.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2009 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 31.10.07 по 31.12.2008. За наслідками перевірки складено Акт № 201/1-23-02-35509362 від 09.04.2009.

Під час проведеної перевірки було встановлено наступні порушення:

1. завищення валових витрат на суму 220 000 грн.; 2. заниження податку на прибуток на суму 55 000 грн.. 3. завищено податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2008 року у розмірі 9 753175,71 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2008 року на суму 241 708 грн.

Щодо завищення валових витрат на суму 220 000 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2009 № 0000432302/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем 55 000,00 грн та нараховано штрафні санкції 16 500,00 грн, всього 71 500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не включаються до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Отже, до складу валових витрат включаються витрати, пов’язані з придбанням нематеріальних активів, які не підлягають амортизації.

В даному випадку нематеріальний актив, з приводу якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення, підлягає амортизації, виходячи з наступного.

Як вбачається з договору про інформаційно-консультаційне обслуговування № 3-07/8 від 03.07.2008 року, позивач як замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов’язання відповідно до завдання замовника забезпечити інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування замовника з питань розроблення програмного забезпечення, а також комерційної діяльності та управління.

Відповідь на питання, чи є предмет договору "інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування замовника з питань розроблення програмного забезпечення, а також комерційної діяльності та управління"нематеріальним активом містить абзац 6 п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" (z0750-99) , який відносить до нематеріальних активів авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо).

Згідно з абз.2 п. 25 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року N 242 (z0750-99) , нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. До нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання належать ті, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошових коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення інформаційного та консультаційно-довідкового обслуговування замовника з питань розроблення програмного забезпечення, а також комерційної діяльності та управління є нематеріальним активом з визначеним строком корисного використання строку, оскільки можливо визначити строк, протягом якого очікується збільшення грошових коштів від використання такого нематеріального активу.

Згідно з п. 8.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Таким чином, включення до валових витрат витрати по договору щодо забезпечення інформаційного та консультаційно-довідкового обслуговування замовника з питань розроблення програмного забезпечення, а також комерційної діяльності та управління на суму 220 000,00 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 року № 0000432302/0, яким позивачу донараховано суму за основним платежем 55 000,00 грн. та штрафні санкції 16 500,00 грн., всього 71 500,00 грн. за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств" винесено законно та не підлягає скасуванню.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є помилковим.

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 9753175,71 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2009 № 0000452302/0 та щодо податкового повідомлення-рішення від 17.04.2009 № 00004423/0, за яким визначено суму податку на додану вартість за основним платежем 241 708,00 грн. та штрафні санкції 120 854,00 грн., а всього 362 562,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до 7.3.7 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Згідно з п.7.10.2 п.7.10 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи позивачем було придбано у ТОВ "Біомакс" будівлю згідно з договором від 31.03.2008 та додатковою угодою №1 від 20.05.2008, та сплачено її вартість в сумі 58 519 054,26 грн., в т.ч. ПДВ (платіжні доручення від 15.05.2008 №26, 07.04.2008 № 12, від 04.04.2008 № 7, від 03.04.2008 № 5).

Оформлення податкової накладної ТОВ "Біомакс"здійснено лише 11.06.2008, оскільки до цього часу останнє не мало статусу платника податку на додану вартість.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ "Біомакс", як продавець будівлі, не включив до складу її вартості суму податку на додану вартість. Це пояснюється тим, що останній на той період не був зареєстрований у якості платника ПДВ.

Відповідно до п.п. 6.1.1 п .6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом (168/97-ВР) , оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Щодо твердження апелянта - позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент", що податкове зобов’язання виникає з дня виписання податкової накладної (а.с. 142-143), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 7.2.3. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Щодо моменту виникнення податкового зобов’язання, п. 7.3.1 згаданого Закону (168/97-ВР) , то датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1)або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2)або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, подія, що сталася раніше є зарахування коштів від покупця Товариства з обмеженою відповідальність "Сан Менеджмент" на банківський рахунок ТОВ "Біомакс".

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент", що податкове зобов’язання виникло в момент видачі податкової накладної № 1 від 11.06.2008 року не відповідають вимогам законодавства.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, на момент виникнення податкового зобов’язання (зарахування коштів від покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент" на банківський рахунок ТОВ "Біомакс") включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не було підтверджено податковою накладною № 1 від 11.06.2008 року, оскільки вона видана значно пізніше.

Отже податкові повідомлення-рішення від 17.04.2009 № 0000452302/0 та № 00004423/0 є правомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2009 № 0000452302/0 та № 00004423/0 відсутні, тому Окружний адміністративний суд м. Києва цілком правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 202 ч. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує постанову першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, в зв’язку з чим судове рішення підлягає скасуванню.

За таких підстав, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, а постанову суду першої інстанції - скасувати, задовольнивши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент" - задовольнивши частково.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва –задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент"-задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2009 року скасувати.

Постановити по даній справі нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Менеджмент"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень –відмовити.