розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року по адміністративній справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна"до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

03 лютого 2010 року підприємство з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна"(надалі –ПІІ "Міханікі Україна") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі – СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0001931630/0 від 29 жовтня 2009 року, №0001921630/0 від 29 жовтня 2009 року та №0002381630/0 від 15 грудня 2009 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року позовні вимоги задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса №0001931630/0 від 29 жовтня 2009 року; №0001921630/0 від 29 жовтня 2009 року; №0002381630/0 від 15 грудня 2009 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на постанову суду в якій зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПІІ "Міханікі Україна"поданої за серпень 2009 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений акт №634/16-3/20999158/28 від 16 жовтня 2009 року, яким встановлено що в порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем до складу податкового кредиту внесено суму 66667,22грн. на підставі податкових накладних виписаних в попередніх періодах. У зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0001931630/0 від 29 жовтня 2009 року яким ПІІ "Міханікі Україна"нарахована сума податкового зобов'язання у розмірі 43112,40грн., з яких 35927грн. за основним платежем та 7185,40грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001921630/0 від 29 жовтня 2009 року, якими зменшено суми бюджетного відшкодування на 5913грн./а.с.9-11,21,160/

Крім того, в період з 24 листопада 2009 року по 07 грудня 2009 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПІІ"Міханікі Україна"з питань правомірності включення податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року. За результатами перевірки було складено акт №790/16-3/20999158/53 від 09 грудня 2009 року, яким встановлено, що в порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"ПІІ "Міханікі Україна"до складу податкового кредиту внесено суму 73995грн. на підставі податкових накладних виписаних в попередніх періодах. У зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002381630/0 від 15 грудня 2009 року яким ПІІ "Міханікі Україна"зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 73995грн. /а.с.12-20/.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами ПІІ "Міханікі Україна", а відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача та зменшення сум бюджетного відшкодування, в той час як положеннями ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п.7.5.1 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, датою виникнення права позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Судом встановлено, що отриманні позивачем податкові накладні оформлені згідно з вимогами п.п.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним та право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, звернення до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника являється правом, а не обов’язком покупця та якщо постачальник в наступних звітних періодах надасть оригінал податкової накладної, покупець, який не звернувся із заявою-скаргою може включити сплачений податок до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про додержання позивачем вимог пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України - залишенню без змін.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року залишити без змін.

ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.