Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Межевича М.В., суддів Коротких А.Ю. та Сауляка Ю.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника позивача Голяченка А.П. та представника відповідача Телічка Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД"на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланда ЛТД"до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем порушені вимоги п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то відповідачем правомірно було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000632320 від 11.04.2008 року.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2008 року ДПІ в Житомирському районі була здійснена перевірка суб’єкта господарювання ТОВ "Ланда ЛТД"щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

В ході перевірки встановлений факт порушення п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: встановлена невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в звіті реєстратора розрахункових операцій в розмірі 2693,96 грн. про що складений акт перевірки №06300323/2320

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000632320 від 11.04.2008 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13469,80 грн.

Спеціальним законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ).

Відповідно до статті 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13).

Згідно зі статтею 22 цього ж Закону за невиконання наведеного припису до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Статтею 2 названого Закону місцем проведення розрахунків визначено місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Наведена норма Закону (265/95-ВР) кореспондується з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , за змістом якого каса –це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Пунктом 1.4 цього ж Положення (z0040-05) передбачено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що Законом (265/95-ВР) встановлено обов'язкову відповідність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій (тобто у касі) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, незалежно від джерела походження таких коштів та їх належності будь-якій особі.

Тобто факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій є достатньою підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності в порядку статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Щодо доводів апелянта про порушення податковим органом порядку проведення перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ст. 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону (265/95-ВР) здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 11 -2 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, працівники податкової інспекції були допущені до проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Перевищення працівниками податкового органу своїх повноважень тягне за собою застосування до посадових осіб цього суб’єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо, однак жодним чином не звільняє платника від обов’язку сплати податкових зобов’язань та штрафних санкцій у необхідному розмірі відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, навіть виявлений факт окремих порушень процедури проведення перевірки контролюючим органом у даному випадку не тягне за собою недійсність рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність накладення на позивача оспорюваних штрафних санкцій за порушення правил здійснення розрахункових операцій, а тому підстав для скасування правильної та вмотивованої постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.